На сайті Міністерства інфраструктури України наприкінці грудня 2020 року було опубліковано низку проєктів та наказів, що мають стати інструментами впровадження норм Закону України «Про внутрішній водний транспорт». Серед опублікованих був проєкт наказу «Про затвердження Методики розрахунку об’єму ґрунту (мінеральної сировини), що вилучається у результаті проведення шляхових робіт та не використовується для їх виконання». Він розроблений відповідно до статті 15 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» щодо підтримання габаритів суднового ходу (фарватеру) та окреслює порядок визначення об’єму ґрунту (мінеральної сировини).
У пояснювальній записці до проєкту наказу зазначено, що вказана Методика є необхідною для єдиного підходу до розрахунку кількості залишків ґрунту, вилученого у результаті проведення шляхових робіт на внутрішніх водних шляхах, що не використовуються для їх виконання та можуть бути реалізовані.
Редакція журналу вирішила проаналізувати вказану Методику та проєкт наказу в цілому.
Зокрема Методика пропонує застосовувати розрахункові формули площ і об’ємів виїмки, що визначаються на основі суміщення промірних галсів попереднього і виконавчого промірів.
Тобто розрахунок об’єму ґрунту (мінеральної сировини) здійснюється за результатами попередніх промірів глибин перед проведенням робіт та визначення об’єму ґрунту, що вилучається у результаті проведення шляхових робіт.
Слід зазначити, що Закон України «Про внутрішній водний транспорт» наділив суб’єктів господарювання, які виконували шляхові роботи (фактично днопоглиблення), правом реалізовувати ґрунт, вилучений у результаті таких робіт.
У суб’єкта господарювання, що здійснює реалізацію ґрунту, має бути спеціальний дозвіл на користування надрами, отриманий відповідно до Кодексу України про надра, який видається без проведення конкурсу (аукціону). Вартість ґрунту, що може бути реалізований, зараховується у рахунок оплати шляхових робіт та робіт із забезпечення габаритів суднового ходу (обслуговування суднового ходу).
Після ознайомлення з відкритою та публічною інформацією щодо надрокористувачів, які здійснюють свою діяльність на родовищах корисних копалин, розташованих по фарватеру ріки Дніпро, можливо припустити, що наказ Мінінфраструктури опосередковано стосується таких підприємств:
- ТОВ «Сенд Контракт» (бенефіціарні власники — Дмитро Лук’янчиков та Тарас Скобло);
- ТОВ «СОБІ» (бенефіціарні власники — Сергій Надєєв (у минулому помічник народного депутата Віталія Хомутинніка) та Анатолій Шалоплут (у минулому помічник народного депутата Василя Горбаля));
- ТОВ «Укрбудтрестсервіс» (бенефіціарні власники — В’ячеслав Черепаня (у минулому помічник народного депутата Нестора Шуфрича) та Роман Олексійчук);
- ПАТ «Київський річковий порт» (власники — члени родини Михайла Бродського);
- ТОВ «Бутсайд» (бенефіціарний власник — Олег Білоцерківський);
- ТОВ «Дніпровські піски» (бенефіціарний власник — Костянтин Ларченко);
- ТОВ «Рівне-Будматеріали» (входить до групи ПБГ «Ковальська»);
- ТОВ «Трансфлот» (бенефіціарний власник — Вікторія Кузьменко, яка одночасно є власником ТОВ «Ржищівський порт»);
- ТОВ «Машспецпром» (бенефіціарний власник — Артем Масюкевич);
- ПрАТ «Кременчуцький річковий порт» (бенефіціарні власники — Петро Герасименко та Анатолій Шулик);
- ПрАТ «Судноплавна компанія “Укррічфлот”» (входить до сфери впливу Костянтина Григоришина);
- ПП «КБ Метратекс» (співвласник — колишній заступник міністра екології Іван Чорнокур);
- ТОВ «Турстрой-Червонодніпровське» (бенефіціарні власники — Сергій Біловол та Олег Сухоруков).
Разом з тим 17.11.2021 Міністерство інфраструктури України оприлюднило проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення вартості ґрунту (мінеральної сировини), що вилучається у результаті проведення шляхових робіт та не використовується для їх виконання», згідно з яким вартість одиниці видобутого ґрунту визначається з урахуванням положень Податкового кодексу України.
Редакція звернула увагу на той факт, що визначення вартості залишків ґрунту здійснюється з урахуванням таких показників:
- експлуатаційних витрат підприємства або іншого суб’єкта господарювання з утримання суден технічного флоту, задіяних у навантаженні, транспортуванні та вивантаженні ґрунту;
- додаткових витрат підприємства, пов’язаних із вилученням ґрунту (оновлення необоротних активів тощо);
- технології підйому ґрунту з місця проведення шляхових робіт;
- технології завантаження ґрунту на плавзасоби;
- віддаленості місця проведення шляхових робіт від місць перевантаження ґрунту на прибережні земельні ділянки (причали, термінали) або наземні транспортні засоби;
- наявності, віддаленості та місткості місць зберігання ґрунту;
- наявності та якості берегових під’їзних шляхів до місця перевантаження;
- економічної ефективності перевезення ґрунту наземними транспортними засобами від місця перевантаження до місця складування.
Висновки:
- Вартість ґрунту зараховується підприємством у рахунок оплати шляхових робіт та робіт із забезпечення габаритів суднового ходу (обслуговування суднового ходу), а кошти, отримані від реалізації такого ґрунту, спрямовуються до Державного фонду внутрішніх водних шляхів. З огляду на це, існує висока імовірність того, що суб’єкти господарювання можуть сформувати ціну для оплати шляхових робіт, враховуючи особливості формування ціни на залишки.
- За таких умов підприємства одразу зможуть отримати оплату за виконані роботи, проте цей підхід не гарантує, що кошти від реалізації мінеральної сировини будуть системно спрямовуватись до Державного фонду внутрішніх водних шляхів.
- Фактично проєкти означених постанов окреслюють не тільки методики розрахунку об’єму ґрунту і визначення його вартості, а й нормативно закріплюють реалізацію видобутої мінеральної сировини для суб’єктів господарювання. Разом з тим алгоритм наповнення Державного фонду внутрішніх водних шляхів потребує доопрацювання.
