В умовах сьогодення важко уявити життя без авіаперельотів, а у період численних збройних конфліктів — і сучасну державу без розвиненої системи управління польотами. Події 11 вересня 2001 року у США постають перед нами не тільки як серія скоординованих терористичних атак, а й як показник того, що якісна система аеронавігаційних послуг має надважливе значення. Після трагічних подій більшість держав зробили і роблять все для того, щоб повітряний простір був безпечним як для тих, хто в небі, так і для тих, хто на землі. До недавнього часу Україна відносилась до числа тих країн, які ефективно розвивають систему обслуговування повітряного руху. Але чергова зміна керівництва і його некомпетентне управління профільним державним підприємством Украерорух поставила під загрозу не тільки функціонування державного підприємства, а й безпеку перельотів у повітряному просторі України в цілому.
Державне підприємство «Украерорух» — головний постачальник аеронавігаційних послуг в Україні і гарант забезпечення якісного й безпечного аеронавігаційного обслуговування у повітряному просторі України та у повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну. Іншими словами, Украерорух є основою національної аеронавігаційної системи, без існування якої рух у повітряному просторі України є неможливим, а порушення його сталого функціонування може призвести до колапсу та серйозних наслідків для критичної інфраструктури.
ДП «Украерорух» засновано 24 грудня 1992 року, на даний час його діяльність регулюється Міністерством інфраструктури України. До складу входять Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху, Служба аеронавігаційної інформації України (САІ), Авіакомпанія «Украерорух», Навчально-сертифікаційний центр Украероруху, Центр авіаційної підготовки та сертифікації і шість регіональних структурних підрозділів: регіональний структурний підрозділ «Київцентраеро», Дніпровський РСП, РСП «Кримаерорух», Львівський РСП та Одеський РСП.
Протягом багатьох років свого існування насамперед зусиллями трудового колективу вдалось забезпечити безперебійне функціонування системи, скоординовану роботу усіх регіональних структурних підрозділів та апарату управління. Але зі зміною у 2019 році керівника Украероруху розпочалось поступове та системне руйнування не тільки державного підприємства, а й злагодженого механізму з надання аеронавігаційних послуг. На перше місце вийшла не безпека польотів як найвищий пріоритет діяльності Украероруху, а економія і так звана «оптимізація» виробництва. Почалось тотальне скорочення штату та переведення на аутсорсинг більшості напрямів діяльності.
Не оминуло це і унікальну авіакомпанію зі співзвучною назвою «Украерорух», яка виконує льотні перевірки засобів наземного спостереження та світла — сигнального обладнання, що експлуатують літаки. Лабораторії Beechcraft B300 (Super King Air 350) та Ан-26 використовують повністю автоматизовані системи льотного контролю AD-FIS виробництва німецької компанії Aerodata AG, що призначені для виконання льотних перевірок наземних засобів навігації і посадки, а також унеможливлюють втручання людини у процес перевірки систем і дозволяють виявляти похибки та неточності в їхній роботі.
У складі державного підприємства обслуговування повітряного руху України в 1996 році. Літаки авіакомпанії виконують планові заходи щодо льотних перевірок (комісування) радіотехнічних засобів навігації, посадки аеродромів цивільної авіації та маршрутів обслуговування повітряного руху України, країн СНД і дальнього зарубіжжя.
У подальшому аналізуючи результати перевірки, стане можливим налагодити роботу аеронавігаційного обладнання задля забезпечення належного рівня безпеки польотів. Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO — International Civil Aviation Organization —спеціалізована установа ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації) зобов’язує спеціалістів 2 рази на рік перевіряти всі системи на безпечність та коректність роботи. За даним часом Україна входить до так званого «клубу країн» (учасниками ICAO є близько 190 держав, у тому числі на основі правонаступництва й Україна), які мають власні літаки-лабораторії, проте через неефективне управління та менеджмент ми можемо втратити не тільки таке привілейоване членство, але й поставити під удар власну систему безпеки. У свою чергу, залучення до виконання перевірок іноземних спеціалізованих авіакомпаній може негативно вплинути на безперебійність роботи та безпеку польотів.
В останні роки керівники деяких українських аеропортів залучають до перевірки Киргизьку авіакомпанію, уповноважений орган цивільної авіації якої сам визнає, що перевірки виконуються з порушеннями авіаційних правил України, а Державіаслужба України, попри неодноразові звернення з цього приводу фахівців авіакомпанії «Украерорух» та надання відповідних доказів, вперто не помічає цього.
Звинувачення повинні бути ґрунтовні, тому спробуємо розібратись. Уявімо, що хтось із-за «порєбріка» (ред. мем, який з’явився в українській мові у 2014 році з початком російської військової агресії проти України на Донбасі) простимулює саботаж компаній, які виконують обльоти, і що в результаті ми можемо отримати? Зупинку українських аеропортів і можливі людські жертви. Звісно, основний аргумент — «поки ж ніхто не загинув», але авіація — це не та сфера, де потрібно чекати наслідків, щоб розбиратись у тому, хто винен, створювати численні комісії та залучати усі правоохоронні органи. Конституція України чітко визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а тому наслідків не треба чекати, їх потрібно передбачувати та зменшувати їхню вірогідність.
Результатом «плідної роботи» із знищення профільної авіакомпанії стало зменшення штату у 2 рази і відсутність власної Інженерно-авіаційної служби. Соромно, але наші джерела в цій галузі повідомляють, що пілоти власноруч роблять передпольотну підготовку повітряного судна до вильоту, заливають паливо та мастила, а потім по 8 годин здійснюють обльоти над аеропортом, виконуючи свою нелегку роботу. Фінансування за залишковим принципом, постійні перепони адміністративного характеру — у вигляді невиплат та зменшення коштів за відрядження і заробітної плати пілотам та бортовим інженерам під будь-яким формальним приводом — максимально демотивують співробітників.
Багато хто не витримав відвертих знущань та звільнився — так були втрачені професіонали високого, без перебільшення, рівня, яких із задоволенням прийняли до себе інші авіакомпанії, де фахівців підприємства знають та цінують їхній високий професіоналізм. Географія робіт авіакомпанії «Украерорух» виходить далеко за межі України, країн СНД, Румунії, Молдови і Південно-Африканської Республіки, і при правильному, а головне, фаховому підході можливо не тільки витрачатись, а й заробляти значні кошти.
Керівництво взяло курс на знищення авіакомпанії, фінансування велось за залишковим принципом, проведення технічного обслуговування повітряних суден здійснювалось у борг. Як наслідок — 2 літаки авіакомпанії опинились у Німеччині з боргами у понад 500 тисяч євро та втратили льотну придатність.
Іншим яскравим прикладом є ситуація з аеропортом «Жуляни», де через відсутність льотної перевірки відключили обладнання інструментального заходу на посадку. Цю критичну ситуацію врятували погодні умови, які посприяли тому, що протягом 10 днів літаки могли здійснювати візуальний захід на посадку.
Але і на цьому проблеми не закінчились: авіакомпанія почала усувати недоліки, яких виявилось як ніколи багато, і більшою вони частиною пов’язані з фінансовими зобов’язаннями. Як результат, авіакомпанією не здійснюється льотна перевірка й в подальшому виключається система заходу на посадку аеропорту «Чернівці». Відповідний нотам був виданий з 25 по 29 жовтня 2021 року. Це не просто критично, це надкритично, непрофесійно і небезпечно. Звернення спеціалістів до профільного Міністра не дають результатів, тому наступного разу сідаючи у літак кожному з нас необхідно добре подумати, чи байдуже нам, хто керує таким відповідальним та стратегічним підприємством.
