Розвиток науки і технологій призводить до появи нових суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Одним з таких прикладів є правовідносини, що виникають при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій. Нові розробки та практика в цьому напрямку нарешті привернули увагу законотворців до визначення організаційних правових засад застосування програм допоміжних репродуктивних технологій, що можуть вирішити низку проблемних питань як для медичних закладів, так і для їх клієнтів. Врешті, на початку січня 2022 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт № 6475 «Про допоміжні репродуктивні технології» (ДРТ). Ініціаторами законопроєкту стали прем’єр-міністр Україні Шмигаль Денис Анатолійович та Голова Комітету ВР з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Радуцький Михайло Борисович.
Вдосконалення законодавства, регулюючого правовідносини у сфері допоміжних репродуктивних технологій
В Україні кожна 4-5 пара не може відчути радості батьківства у зв’язку із безпліддям одного з партнерів. Допоміжні репродуктивні технології можуть стати рятувальним кругом не тільки для таких пар, а й для демографічної ситуації країни у цілому. Проте зазначені наміри мають і проблемну складову, зокрема йдеться про недосконале діюче в Україні законодавство та ціну самого ДРТ.
Спеціальним актом щодо регулювання правовідносин у сфері допоміжних репродуктивних технологій є Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 787 від 09.09.2013 року. Але зазначений документ для сучасних реалій є застарілим та не враховує ряд суттєвих аспектів, що стають причиною правових колізій та нерозв’язних проблем.
Отже законопроєкт № 6475 є своєчасним, але потребує громадського обговорення його складових та відповідного доопрацювання окремих важливих питань, зокрема в частині, де йдеться про біологічних батьків — нерезидентів Україні.
Відомо, що в результаті здійснення процедури сурогатного материнства трапляються випадки, коли діти, народжені за допомогою сурогатної матері, стають нікому не потрібними і опиняються в дитячих будинках та на утриманні держави. Також важливим є визначення основних термінів, що стосуються ДРТ. Чітке трактування таких термінів як «безпліддя», «сурогатна матір» чи «допоміжні репродуктивні технології» має зменшити імовірність маніпулювання ними у випадку виникнення спірних питань під час створення договорів.
Законотворці планують затвердити чіткий порядок застосування ДРТ, що передбачає обов’язкове проведення генетичного обстеження та ліцензування лікарень і приватних клінік. Крім того, метою законопроєкту є повна легалізація репродуктивних медичних послуг в Україні та убезпечення пацієнтів від можливих негативних наслідків.
Обов’язковим має стати і підписання договорів між сторонами, завірених нотаріально, адже досі договори підписувалися без нотаріального завірення. Це дозволяло клінікам та агентствам з підбору сурогатних матерів діяти на власний розсуд, а сурмами ставали заручницями ситуацій. Нерідкими були випадки, коли іноземна пара прибувала в Україну, підписувала з агентством договір про сурогатне материнство, обраній українці підсаджували ембріон, а після пологів з’ясовувалося, що у новонародженої дитини генетичне захворювання, отримане від одного із біологічних батьків. Як наслідок — від дитини відмовлялися.
Українська та міжнародна політика у сфері сурогатного материнства
Всесвітня мережа рясніє оголошеннями про замінне (сурогатне) материнство в Україні. Середня винагорода за послуги сурогатних мам становить 30-35 тисяч доларів. Для громадян країни така послуга не завжди є доступною, проте чимало іноземців залюбки нею користуються. Тим більше, якщо йдеться про громадян з країн, де замінне материнство заборонене або існує лише в некомерційній площині. Для порівняння: у Великобританії дозволено тільки некомерційне сурогатне материнство, але сурогатна матір отримує компенсацію за витрачений час у строго визначеному обсязі.
Більш доступною для українців альтернативою є ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), яке коштує від 1 500 доларів до 2 000 доларів. У країнах Європи вартість подібних маніпуляцій сягає 4 000 доларів, а в США ціна стартує від 10 000 доларів.
Ще з 2005 року в Україні діє Державна програма ДРТ, яка покриває значні витрати ЕКЗ (штучне запліднення), але існує імовірність її згортання із введенням в дію зазначеного законопроєкту. Тому поки він перебуватиме на розгляді у ВР, потенційні батьки мають поквапитись. Загалом здійснення підготовчої процедури, разом із збором необхідних документів, займає 5-6 місяців. Зрештою, справа передається на розгляд комісії. З огляду на діючі в Україні квоти, в середньому на рік до Програми потрапляє близько 400 жінок, що складає 1% від загальної кількості українок, які здійснюють процедуру ЕКЗ.
Згідно зі статистикою, з 400 жінок, які успішно потрапили до програми, лише 37% стають матерями. На перший погляд, це невеликий відсоток, але, з огляду на міжнародну практику, — це норма. Зокрема в США внаслідок ЕКЗ народжуваність складає 36%, а в Європі — 37%.
Акценти та висновки
- Одним з акцентів, що зробили ініціаторі законопроєкту, є сподівання на часткове подолання демографічної кризи в Україні. Але, зважаючи на велику вартість послуги сурогатного материнства для громадян країни та за умов повного згортання державної програми ДРТ, вважаю його марним.
- Зважаючи на фінансову доступність послуги для іноземців, законодавче регулювання зазначеної процедури збільшуватиме кількість запитів від неукраїнських бездітних пар. Особливо від потенційних батьків з країн, де сурогатне материнство є процедурою безкоштовною, а отже обмеженою у доступі. Врешті-решт, Україна й надалі ставатиме постачальником не тільки гастарбайтерів для економічно розвинутих країн, а ще і найздоровіших жінок репродуктивного віку. Діти виїджатимуть до іноземних країн, але обов’язок зі здійснення виплат за листками непрацездатності, які буде отримувати сурогатна мати для уникнення будь-яких найменших ризиків для плоду, а також за «лікарняним» по вагітності та пологам, буде покладений на українських платників податків.
- «Виготовлення» дітей на експорт може стати додатковим стимулом для укріплення статусу України в якості сировинного придатку. Поряд із реалізацією природних ресурсів, таких як деревина, бурштин, земля тощо здійснюватиметься і процедура дітонародження.
- З огляду на плани України щодо інтеграції до європейської спільноти, варто зауважити те, що Рада Європи у своїй щорічній доповіді про права людини та демократію у світі за 2018 рік засудила практику сурогатного материнства, заявивши, що вона «підриває людську гідність жінки (…), передбачає репродуктивну експлуатацію та використання людського тіла, і тому повинна бути заборонена».
