Сьогодні у Києві відбувся марш антивакцинаторів. Біля Верховної Ради зібралися близько тисячі протестувальників з різних регіонів країни. Основна вимога – заборона «примусової» вакцинації. Учасники назвали цей захід «акцією за права людини».
Противники вакцинації апелювали до Конституції України, Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод і Загальної декларації прав людини ООН. Якими правами насправді наділяють громадян Основний закон і міжнародні документи про права людини, ратифіковані Україною?
Стаття 3 Конституції України проголошує:
Людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». А стаття 27 зазначає: “Кожна людина має невід’ємне право на життя. Обов’язок держави – захищати життя людини”.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного життя. Таке право, зокрема, передбачає автономію від медичних втручань. Саме на це положення Конвенції посилаються противники вакцинації. Апелюючи до статті 8 Конвенції, вони натомість замовчують наявність другого пункту згаданої статті, у котрому зазначається, що це правило передбачає певні винятки: органи державної влади можуть втручатися у приватне життя громадян, якщо це є необхідним в інтересах громадської безпеки, для захисту здоров’я або для захисту прав і свобод інших осіб.
Пригадаємо також положення Загальної декларації прав людини ООН. Згідно зі статтею 29 цього документу, кожна людина має обов’язки перед суспільством. При здійсненні своїх прав і свобод кожен повинен зазнавати тільки таких обмежень, які необхідні для забезпечення поваги прав і свобод інших осіб та забезпечення справедливих вимог громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. До речі, згадки про цю статтю ви не знайдете у жодних матеріалах противників вакцинації. Однак, саме це положення Декларації становить собою ключове правило співіснування людей у демократіях.
Отож, позиція антивакцинаторів базується на вибірковому застосуванні закону і замовчуванні того, що кожне право існує у тісному взаємозв’язку з обов’язком (це і є наріжний камінь демократії). Метою такого підходу до тлумачення законодавства є спроба уникнути виконання своїх обов’язків перед іншими громадянами.
У демократичних державах права людини на життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, дійсно, є найважливішою цінністю. Вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком (стаття 3 Конституції України). Це правило стосується всіх без винятку громадян: «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (стаття 21 Конституції). А це означає, що забезпечення інтересів всіх членів суспільства можливе тільки за умови встановлення певного балансу через обмеження їхніх прав. У часи небезпеки COVID-19 такі обмеження виражаються у вимогах щодо обов’язкової вакцинації представників певних професій і введенні низки інших необхідних заходів.
Головною умовою участі у марші антивакцинаторів була відсутність захисної маски на обличчях людей. Таку вимогу вони висували і до журналістів, які наближалися до натовпу протестувальників, чим відкрито порушували їхнє право захистити себе від інфікування. Це лише одна з ілюстрацій прояву зневаги цієї категорії громадян до прав інших людей. У день маршу у Києві було зафіксовано одразу два сумні рекорди за весь час пандемії: 2024 госпіталізованих хворих і 69 померлих. Захворілі також мали право на безпеку свого здоров’я, котре у певних випадках імовірно було проігноровано кимось із їхнього оточення. Трагічно те, що й померлі від COVID-19 колись мали невід’ємне право на життя, яке тепер назавжди втрачене.
Сьогодні суспільство розділилося на два табори: прихильників і противників вакцинації. На жаль, такий поділ жодним чином не сприяє досягненню єдиної для всіх мети, якою є здоров’я і добробут нації. Яким чином забезпечити й утвердити баланс прав громадян у демократичному суспільстві, аби кожен зберіг своє право на безпеку здоров’я і життя?
Автор фото: Артем Чапай
Думка авторів розділу “Колонки” не завжди збігаються з позицією редакції “Інтелмаг”
