Коли ми говоримо про нашу вітчизняну енергетику, щоразу «незлим тихим словом» згадуємо ТЕЦ, точніше їхній доволі плачевний стан. Абсолютна більшість з них збудована ще за часів СССР, а модернізацію пройшли одиниці і то, це радше можна назвати «косметичним ремонтом», аніж повноцінним осучасненням. В той же час в умовах високої волатильності європейського енергоринку, до якого належить і український, зростає потреба у маневрених потужностях.
До чого тут ТЕЦ, і чому вони можуть перетворитися на привабливі інвестиційні об’єкти, поговоримо далі:
За досвідом Німеччини, Данії, Фінляндії та інших європейських країн, сучасні когенераційні установки, крім забезпечення міст теплом, стають важливими джерелами маневреної (або гнучкої) потужності для балансування енергосистеми.
Основний технологічний принцип ефективної роботи сучасної ТЕЦ — це розділення процесів постачання електроенергії та тепла.
Наприклад, високоманеврена модульна ТЕЦ на базі газопоршневих агрегатів здатна швидко запускатись на максимальну потужність у періоди підвищеного попиту на електроенергію, одночасно виробляючи тепло і накопичуючи його в акумуляторі, щоб постачати тепло в місто у години, коли станція не працює.
До недавнього часу в Україні ставлення до середніх і малих ТЕЦ було не найоптимістичнішим.
По-перше, морально та фізично застарілі ТЕЦ мають низьку паливну ефективність і високі експлуатаційні витрати.
По-друге, для існуючих теплоелектроцентралей електрика є побічним продуктом від виробництва тепла і має сезонний характер виробітку. Це по суті обмежує економічні можливості цих станцій.
По-третє, через перехід споживачів на індивідуальні котли та бойлери в країні відбувається скорочення клієнтської бази. Це, в свою чергу, призводить до подальшого підвищення питомої вартості тепла, гарячої води та зниження рентабельності ТЕЦ.
По-четверте, не втрачає актуальності традиційна проблема тепловиків, що полягає у неузгодженості між собою тарифів на тепло та газ.
Негативна тарифна різниця, брак лімітів на газ за фіксованою ціною, мільярдні борги та труднощі проведення взаємозаліків — це фактори, що характеризують вітчизняні підприємства теплокомуненерго.
Логічно припустити, що за існуючих умов говорити про інвестиційну привабливість теплоелектроцентралей або котелень недоречно.
Однак, на мій погляд, це припущення є абсолютно хибним. Якщо б вдалося на базі традиційної ТЕЦ спроектувати та встановити високоманеврені газопоршневі двигуни з тепловим акумулятором, а згодом і теплові насоси, в результаті можна було б отримати якісно модернізований об’єкт, здатний залишатися конкурентоспроможним впродовж найближчих 25-30 років.
Відомо, що газопоршневі двигуни зберігають високі експлуатаційні характеристики впродовж усього терміну служби — їхня потужність не знижується, а питома витрата палива відновлюється після проведення ремонтних робіт майже до вихідного рівня.
З таким підходом українські застарілі теплоелектроцентралі можна було б перетворити на ефективні, високоманеврені та надійні джерела постачання як тепла, так і електроенергії, в тому числі для балансування.
