Нещодавно представник української делегації у тристоронній контактній групі із Донбасу Вікторія Страхова повідомила про те, що в Україну поставили перші 60 вагонів вугілля для Луганської ТЕС. Допис був розміщений на сторінці Страхової у фейсбуці.
Ми у редакції погоджуємось із думкою про те, що постачання дефіцитного енергоресурсу (вугілля), що є основним видом сировини для виробництва електроенергії на Луганській ТЕС, — прекрасна новина. Тим паче, що це відбулось під час «блокади» постачання казахського вугілля до України з боку Російської Федерації. Отже вугілля походить не з території Казахстану, а саме з Росії. Зазначене припущення прокоментував один з читачів посту Страхової, який зазначив, що «найбільшими постачальниками антрацитного вугілля на території Ростовської області є АТ “Донской антрацит” та ВАТ “Донуголь”». Найімовірніше, постачання відбувалось з шахт АТ «Донской антрацит», основним акціонером яких станом на 2021 рік залишалась українська компанія «ДТЕК» — кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «ДТЕК “Луганська ТЕС”».
У серпні 2021 року у ЗМІ з’явились статті щодо намірів «ДТЕК» реалізувати власні активи на території Росії. Російські ЗМІ, посилаючись на дані Федеральної антимонопольної служби РФ, називали ймовірного покупця — кіпрську компанію Valleyton Investments Limited. Ми з’ясували вірогідну пов’язаність покупця активів «ДТЕК» з російським мільярдером Михайлом Гуцерієвим.
Цей зв’язок вибудований через громадянку Кіпру Іоанну Акону, яка перебувала на посаді директора Valleyton Investments Limited у 2021 році. Аналогічну посаду вона займала у кіпрській Belanord Holdings Limited, що є кредитором «Кузбасской топливной компании» Михайла Гуцерієва. Станом на січень 2022 року інформації про зміну в структурі власності АТ «Донской антрацит» у публічному доступі не знайдено.
ВИСНОВОК:
Попри невизначеність з чинним власником вугільних активів на території РФ, найвірогідніше, що «ДТЕК» у приватному порядку зумів домогтись постачання вугілля для потреб Луганської ТЕС, оскільки рішення Уряду для покриття власних прорахунків не вирішують проблеми власників вугільних активів. Так, наприклад, додаткові тимчасові заходи, запроваджені Урядом (можливість використання природного газу замість вугілля), не вирішили б проблеми Луганської ТЕС, оскільки вона не мала та не має змоги покрити увесь попит за рахунок будь-якого іншого енергоресурсу, крім вугілля.
Отже, радість представника влади за успіх «олігархічного» активу — це або неприхована гіпербола, або спроба перекласти успіх на плечі Уряду, який приклав руку до виникнення дефіциту.
