Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році

Редакція журналу Intelmag зробила аналітичну оцінку результатів діяльності Міністерства енергетики України за 2021 рік та представляє її читачам.

Міністерство енергетики України

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Фото (с) kmu.gov.ua

Центральним виконавчим органом виконавчої влади (ЦОВ), який забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі є Міністерство енергетики України (Міненерго).

Протягом 2021 року мала місце невизначеність з очільником Міністерства.

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Вітренко Юрій Юрійович

Так, з 21 грудня 2020 року по 29 квітня 2021 року на посаді керівника Міненерго знаходився Вітренко Юрій Юрійович.

Протягом каденції Юрія Вітренка у Міненерго до сесійної зали Верховної Ради України тричі виносилось питання щодо призначення його на посаду постійного міністра енергетики, а не виконуючого обов’язки. Втім, прийняття остаточного рішення відтерміновувалось.

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Галущенко Герман Валерійович

29 квітня 2021 року на посаду міністра енергетики було призначено Галущенка Германа Валерійовича.

На момент призначення, судячи з офіційної біографії Германа Галущенка, досвід його діяльності у сфері енергетики дорівнював майже двом рокам роботи в ДП НАЕК «Енергоатом» (з липня 2013 по квітень 2014 року — виконавчий директор з правового забезпечення, 6 травня 2020 року і до моменту призначення на посаду міністра — віце-президент).

Загальний вектор роботи Міненерго у 2021 році мав ознаки створення прямої вертикалі підпорядкування усіх державних компаній, що провадять діяльність у сфері енергетики або дотичні до неї, до функціонування під незмінним керівництвом Міненерго.

З метою утворення стабільної вертикалі міністр енергетики сформував власну «команду». Кадрова політика Галущенка зіткнулась із відомим йому за роботою в «Енергоатомі» кадровим голодом.

За нашими даними, за кадрову політику при чинному міністрові відповідає його радник часів керівництва ДП НАЕК «Енергоатом» — Візір Олександр Сергійович. Він і «погодив» призначення Власенка Юрія Миколайовича на посаду першого заступника міністра енергетики. До сфери відання останнього входить електроенергетика.

Разом з Юрієм Власенком до Міненерго приєднався його заступник часів роботи в НКРЕКП — Гавва Олександр Олександрович, що займав посади радника міністра енергетики, голови Патронатної служби міністра та члена Наглядової ради ПрАТ «Укргідроенерго». У решті решт, на початку грудня Олександра Гавву було призначено на посаду виконуючого обов’язки керівника ДП «Оператор ринку».

З метою стабільного функціонування вертикалі та уникнення відхилень від загальних тенденцій «розстановка» потрібних осіб продовжувалась. Новою кузнею кадрів міністра Галущенка стало АТ «Хмельницькобленерго».

Так, новим головою «Державної інспекції енергетичного нагляду України» став Слободян Руслан Олександрович — колишній технічний директор АТ «Хмельницькобленерго», а виконуючим обов’язки директора ДП «Гарантований покупець» — Пилипенко Андрій Олександрович — екс-директор з управління персоналом та юридичних питань АТ «Хмельницькобленерго».

Цікаво те, що, крім ГС «Розумні електромережі України» (колишній директор Візір О. С.), нічого не пов’язує чинного міністра з АТ «Хмельницькобленерго».

Законодавчі ініціативи, що мали значення в енергетиці та були прийняті протягом 2021 року

Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради України 9 скликання розглядав (в якості головного комітету) 99 проєктів законів України, з яких 6 знято з розгляду, а 5 повернуто з підписом від Президента України. Однією з підтриманих законодавчих ініціатив став проєкт закону «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (реєстраційний номер 3508-д).

Проєкт закону 3508-д передбачає механізми врегулювання заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», без яких теплокомуненерго не зможуть стати повноцінними учасниками ринку природного газу та виконувати умови ринкових договорів.

Законопроєкт визначає, що списанню підлягають додаткові нарахування на суму заборгованості (штрафи, пені та інше) для вичерпного переліку учасників — юридичних осіб — суб’єктів ринку природного газу (різних форм власності). Ці дії зменшать фінансове навантаження на вказаних суб’єктів.

У той самий час проєкт закону не встановлює вимог до «синхронізації» списань (за аналогічним принципом) щодо боржників-користувачів. Тобто, незважаючи на імовірне скасування «додаткових нарахувань» для операторів, аналогічні види фінансових зобов’язань будуть і надалі актуальні для користувачів, що заборгували за спожитий газ за той самий період.

Окремі положення законопроєкту суттєво впливають на видаткову частину Держбюджету, а пропозицій щодо джерела покриття вказаних витрат не визначено.

Реструктуризація заборгованості не є тотожним поняттям до «повного списання». Таким чином, оператори-боржники все одно зобов’язані сплачувати за спожитий газ, а чіткий план реструктуризації змушуватиме їх вносити регулярні платежі, з метою забезпечення яких постійно зростатимуть ціни на комунальні послуги. Адже, незважаючи на запровадження ціни на газ для споживачів на рівні 7,96 гривень за 1 кубометр з ПДВ, залишаються можливими коливання ринку, що компенсуватимуться за рахунок підвищення вартості (наприклад, транспортування енергоносіїв).

Закон «Про енергетичну ефективність»

10 листопада Президент України повернув підписаний варіант проєкту закону «Про енергетичну ефективність». Вказаний документ імплементує норми Директиви 2021/27/ЄС «Про енергоефективність», що визначають:

  • основні засади державної політики, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення енергетичної ефективності;
  • особливості встановлення національних цілей, формування та виконання національних планів дій з енергоефективності;
  • особливості врахування критеріїв енергоефективності під час здійснення публічних закупівель;
  • встановлення щорічного цільового показника енергоефективності в кінцевому споживанні енергії та заходів з його досягнення;
  • засади енергетичного аудиту та енергетичного менеджменту;
  • створення національної системи моніторингу енергоефективності;
  • особливості запровадження інтелектуальних систем обліку;
  • ряд інших регуляторних норм, що пришвидшать приєднання України до енергоефективного курсу, яким країни ЄС йдуть вже не один рік.
  • Саме норми Закону «Про енергетичну ефективність» дадуть змогу реалізувати амбітну програму «Велика термомодернізація», анонсовану Президентом України Володимиром Зеленським 1 грудня 2021 року.

Проєкт енергоефективності стане частиною «Великого будівництва». При збереженні темпів «Великого Будівництва» новий розділ загальнодержавної програми зможе продемонструвати свою доцільність та успішність не лише за прямим призначенням (зменшення витрат енергоресурсів та розміру платіжок), а й в економічному та інвестиційному аспектах розвитку України.

Доцільність енергоефективних проєктів для України складно переоцінити, оскільки проблема енергоефективності як ніколи актуальна у чинній світовій ситуації боротьби за енергоресурси. А беручи до уваги їхні колосальні перевитрати, якими супроводжується кожен опалювальний сезон в Україні, навіть одновідсоткове підвищення загальнодержавного рівня енергоефективності зберігатиме мільйони гривень щороку.

Ініціативи року

Двома законодавчими наріжними каменями для енергетики у 2021 році стали питання «зеленого» тарифу на необхідність збільшення кількості і обсягів маневрових потужностей енергосистеми.

«Зелений» тариф став причиною виникнення надзвичайних розмірів заборгованості (24 мільярди гривень) перед власниками електроенергетичних генерацій з відновлювальних джерел енергії. У прагненні вирішити проблему Міненерго опублікувало свій проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах», що має змінити систему «зеленого» тарифу.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Втім, як ми писали у нашому аналізі, «у розрізі існуючої ситуації для України першочергова задача полягає не лише у запровадженні Feed-in-Premium моделі “зеленого” тарифу, а й у вирішенні проблеми відсутності достатніх обсягів маневрових потужностей та затвердження на законодавчому рівні питань з регулювання діяльності систем накопичення енергії — таких собі PowerBank для енергосистеми».

Системи накопичення енергії (СНЕ) (PowerBank для енергосистеми) стали найобговорюванішою опцією підвищення маневровості енергосистеми тут і зараз. Саме тому і профільний комітет Верховної Ради України (Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг), і Міністерство енергетики висловили свій погляд на імплементацію та подальше використання СНЕ в Україні.

Редакція Intelmag не могла залишити таку баталію поза увагою, а тому проаналізувала ініціативи обох сторін. Із нашими висновками ви можете ознайомитись за посиланнями: Ініціатива Міненерго та ВР України.

Зважаючи на пов’язаність окремих народних обранців з Міністерством енергетики, про яку написано в нашому аналізі проєкту закону № 6232, дві точки зору можуть породити кінцевий варіант правил гри для власників та операторів систем накопичення енергії в межах України та її енергосистеми.

«Енергетична стратегія 2050»

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році

Аудиторська компанія KPMG, що входить до Великої четвірки підприємств, які надають аудиторські та консультаційні послуги, працюватиме над розробкою «Енергетичної стратегії України 2050», яка охоплюватиме декарбонізацію, енергетичні ринки, інвестиційний клімат та забезпечення потреб населення.

Цікавий факт: міністр енергетики Герман Галущенко (одноосібно приймав рішення щодо визначення переможця конкурсу на розробку концепції) та Юрій Кацер (директор, керівник відділу юридичного консультування KPMG в Україні) є членами ГО «Енергетичний клуб» (Energy Club).

Навіщо створювати нову стратегію (до 2050 року), котра не включатиме та не братиме за основу існуючий документ, що визначає курс розвитку до 2035? Може, ми дізнаємось про це у 2022-тому?

Воднева стратегія

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році

«Воднева стратегія України може стати основою для міжнародної співпраці у водневій енергетиці» — Герман Галущенко. Міністерство енергетики сподівається завершити розробку «Водневої стратегії України» до літа 2022 року, залучившись допомогою міжнародних партнерів.

Воднева стратегія України — основоположний документ для підготовки, прогнозування та впровадження проєктів розвитку найтрендовішої енергетичної технології сучасності. Як вказано у повідомленні, функціонування проєктів водневої енергетики залежить від трьох основних аспектів: виробництво, транспортування та зберігання водню.

Виробництво. Сировинна база України, що може використовуватись для реалізації проєктів водневої енергетики, досить масштабна. Особливо викликають зацікавленість укладення договору про «водневий коридор» та наміри щодо започаткування проєкту з виробництва «зеленого» водню (методом електролізу на базі сонячних та вітрових електростанцій) на базі Одеського припортового заводу або за допомогою потужностей ДП НАЕК «Енергоатом». Найімовірніше, що саме на цей тип водневої енергетики («зелений») робитиметься основний акцент.

У нашій державі є позитивні результати впровадження проєктів з виробництва біоводню (з відходів сільського господарства), що є самоокупними за рахунок наявності реального ринку збуту. Виробництво ж «зеленого» водню — досить затратний та енергоємний процес. Для виробництва 1 тисячі кубічних метрів «зеленого» водню необхідно використати обсяг електроенергії, достатній для виробництва 4,5 тисяч кубометрів «бурого» або «чорного» (на основі вугілля), чи 3 тисяч кубометрів «рожевого» водню (методом електролізу за рахунок потужностей атомних електростанцій).

Ймовірність зосередженості на «зеленому» водні зростає саме на підставі орієнтування на західних партнерів та їхню точку зору.

Транспортування. На відміну від більшості європейських країн, газотранспортна система України дуже потужна та секторально незалежна (кожна з чотирьох магістралей може працювати в ізольованому від інших режимі).

Втім, слід враховувати, що технології будівництва та модернізації наявних потужностей для транспортування природного газу відрізняються від обсягів робіт, необхідних для постачання водню через його фізичні та хімічні властивості, що характеризують його як «високоактивний елемент». Саме тому собівартість технологій, про запровадження яких йдеться при розвитку можливостей для транспортування водню, набагато вища, ніж для природного газу.

Крім того, ефективна модернізація під водневі потреби на може здійснюватись локально. У разі проведення модернізаційних робіт на «трубі», одночасна прокачка нею газу — неможлива, оскільки тоді результат процесу інновацій буде зведено до нуля.

Зберігання. Ситуація із потенційними водневими сховищами аналогічна до транспортної: можливості є, але модернізація коштовна, і неможливе одночасне використання для двох типів газу.

Можливість зайняття монополістичного положення у Східній Європі у сфері водневої енергетики — приголомшлива перспектива, котрою Україна має скористатись. Тому при підготовці концептів водневої стратегії керівництво Міненерго та державних суб’єктів, що безпосередньо залучатимуться до її реалізації, мають відстоювати саме вітчизняні інтереси, а не державні цілі країн-партнерів.

Зміни робочого клімату у взаємодії державних учасників енергетичного сектору

Як вказано вище, одним з векторів роботи міністра Галущенка стало створення вертикально-керованої економічної сфери. Формуванню вертикалі управління сприяло рішення Уряду про передачу Міністерству енергетики повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах АТ «Магістральні газопроводи України» та ПАТ «НЕК «Укренерго», а також повноважень з управління єдиним майновим комплексом ДП «Оператор ринку».

Результатом цього рішення стала повна концентрація державних підприємств, дотичних до управління енергетикою України, під «дахом» Міністерства енергетики. Ніби все логічно, але виведення АТ «Магістральні газопроводи України» (а отже і утворене ним ТОВ «Оператор ГТС України») з-під управління Міненерго — важлива частина анбандлінгу НАК «Нафтогаз».

Другим «вектором», що визначає діяльність Германа Галущенка, а з ним і усієї вертикалі, стало «перекроювання». Зміна моделі на модель, підходу на підхід, системи на систему. Тавтологія? Що ж змінилось? Фактично нічого, окрім фінансових показників та стабільності державних компаній, про що йтиметься далі.

НАК «Нафтогаз» у 2021 році

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Фото (с) НАК «Нафтогаз»

Найвідомішою державною компанією енергетичного сектору України залишається НАК «Нафтогаз», щоправда, розуміння її структури та принципів управління відоме лише переважній меншості. Група «Нафтогаз» — найбільша в Україні група компаній паливно-енергетичного комплексу. Її материнською компанією є НАК «Нафтогаз України». Ця Група володіє часткою акцій у 39 акціонерних товариствах із газопостачання та газифікації.

Діяльність Групи «Нафтогаз» також поширюється за межі України. У її власності є активи у газопостачальній компанії в Арабській Республіці Єгипет. Крім того, вона має власні представництва в Швейцарії (Naftogaz Trading Europe AG) та Королівстві Бельгія (Naftogaz de l’Ukraine).

Сьогодні (грудень 2021 року) НАК «Нафтогаз» став основним меценатом опалювального сезону 2021-2022 в Україні, якщо акцентуватись на його газовій складовій. При ринковій вартості 1 кубометру газу на рівні 50-60 гривень компанія компенсує різницю між встановленим для населення фіксованим тарифом (7,96 гривень за кубометр) газопостачальним компаніям.

Слід пам’ятати, що НАК «Нафтогаз України» утворена Кабінетом Міністрів України, що і регулює її діяльність. Саме до повноважень Уряду належить призначення членів правління, у тому числі голови, а також відбір членів Наглядової ради, що мають санкціонувати рішення, які позначатимуться на фінансовому стані компанії.

Очільником (головою правління НАК «Нафтогаз України») з 29.04.2021 року є Вітренко Юрій Юрійович.

Попри можливі розбіжності у поглядах з міністром енергетики, Юрій Вітренко вибудовує свою політику управління компанією за «методичкою» Галущенка, створюючи власну «вертикаль» за сприяння Уряду.

Юрій Вітренко, процедура призначення якого викликала невдоволення у західних партнерів, став ініціатором звернення до КМУ щодо преміювання топ-менеджерів. Гарантоване фінансове благополуччя членів правління, імовірно, мало забезпечити підтримку їхнього новаторського підходу до управління НАК «Нафтогаз». Втім, зважаючи на публічну інформацію, згоди не було досягнуто.

У подальшому повноваження Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» покладено на новопризначених (з 27 вересня) членів правління. Відповідне рішення закріплено у Розпорядженні КМУ від 29.09.2021 року № 1187-р.

Вказана Постанова Уряду створила вертикаль управління, що повністю підконтрольна голові НАК «Нафтогаз» — Вітренку Юрію Юрійовичу.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Підігравання Уряду «імператорським» амбіціям пана Вітренка, наприклад, прибирання незручних йому членів Наглядової ради та представників правління — може бути своєрідною «платою за вірність».

Однак, результатом амбітних цілей та прагнень голови правління НАК «Нафтогаз» та акціонера Групи (Кабінету Міністрів України) можуть стати прогнозовані (надмірне використання бюджетних коштів, зростання тарифів та криза неплатежів) та неочікувані негативні наслідки для України та для кожного українця.

ТОВ «Оператор ГТС України» у 2021 році

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Фото (с) oilpoint.com.ua

Структура власності ТОВ «Оператор ГТС України» досить прямолінійна: Кабінет Міністрів України (в особі Міненерго) — АТ «Магістральні Газопроводи України» — ТОВ «Оператор ГТС України» (ТОВ «ОГТСУ»).

Станом на сьогодні ТОВ «Оператор ГТС України» має у своєму розпорядженні 65 промислових майданчиків в усіх регіонах України, більше 33 тисячі кілометрів трубопроводів, 57 компресорних станцій, 33 газовимірювальні станції і 1389 газорозподільних станцій.

На жаль, анбандлінг, за результатом якого і виник ТОВ «Оператор ГТС України», створив способи зменшення публічного контролю за топ-менеджментом новоутвореної юридичної особи. Це відгукнулось у необов’язковому декларуванні та можливості відмовитись від обов’язку розкривати зарплати та бонуси членів правління, оскільки ТОВ «Оператор ГТС України» — особа приватного права, а не державна компанія.

Попри «кліше», діяльність розпорядників бюджетних коштів у вигляді «схем» на публічних закупівлях та приховуванні статків менеджменту, у ТОВ «Оператор ГТС України» є прекрасні перспективи розвитку, закладені у 2021 році, реалізація яких може розпочатись вже у січні-лютому 2022 року.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Не слід забувати, що українська газотранспортна інфраструктура — шлях до убезпечення європейської газової, а в перспективі й водневої стабільності. Успішність використання українських переваг над іншими країнами ЄС залежатиме від двох чинників: процесу підготовки та ефективності реалізації. «Енергетична стратегія України до 2035 року» та її похідні мають реалізовуватись ефективно, а цільові кошти на розвиток газотранспортної інфраструктури мають такими і залишатись, а не використовуватись у якості «резервних» для вирішення проблем інших учасників енергетичного сектору.

ДП НАЕК «Енергоатом»

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Фото (с) mpe.kmu.gov.ua

2021 рік видався надзвичайно непростим, у першу чергу, саме для ДП НАЕК «Енергоатом», особливо у фінансовому плані. Не останню роль у падінні дохідності компанії відіграла нова фінансова модель ПСО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Однак, саме 2021 приніс низку перемог, серед яких посилення співпраці між ДП НАЕК «Енергоатом» та Westinghouse. Сама співпраця — не новинка для України, на відміну від її напрямів.

Так, «Енергоатом» і американська компанія Westinghouse підписали угоди про будівництво в Україні нових атомних енергоблоків (Меморандум про будівництво п’яти нових блоків укладено 31 серпня 2021 року).

Ми у редакції скептично ставились до перспектив Меморандуму та можливостей його реалізації. І хоча підписані угоди просувають співпрацю вперед, градус скептицизму досі присутній.

У понеділок, 22 листопада, було укладено угоди на «закупівлю послуг проєктування» та «закупівлю тренажера». Орієнтовна вартість проєкту — 30 мільярдів доларів США. За офіційними даними, кредитуватиме проєкт експортний банк Сполучених Штатів Америки (US Eximbank). Строк кредитування — 18 років. В «Енергоатомі» не виключають можливість залучення додаткових коштів шляхом випуску цільових цінних паперів. Визнання Європою та США атомних технологій «зеленими» не зашкодить світовому курсу на декарбонізацію, а навпаки пришвидшить його. Наявні та потенційні можливості України свідчать про те, що нові блоки — це додаткова енергетична, економічна та державна стабільність, зважаючи на плани та перспективи будівництва додаткових 10 ГВт атомних потужностей.

Попри всю перспективність та віру в краще, як ми вже писали, здоровий скептицизм присутній, і ми пояснимо чому.

По-перше, будівництво нових потужностей, навіть найменше, повинно узгоджуватись з актуальним станом інфраструктури енергосистеми, рівень зношеності якої подекуди сягає 70%.

По-друге, викликає занепокоєння відсутність достатнього рівня інтеграції до електромереж сусідніх європейських держав, що зокрема є наслідком першого чинника. Адже «ізольованість» від сусідів автоматично гальмуватиме можливості зростання імпорту електроенергії.

По-третє, практичність. Великі обсяги виробництва — надзвичайний плюс для країни, але станом на сьогодні та на найближчі роки дефіцитними для України є балансуючі потужності, а не «базові», котрі забезпечує атомна генерація.

По-четверте, ситуація із нереалізованою корпоратизацією ДП НАЕК «Енергоатом», що планується вже шість років.

І останній, але не менш значущий чинник — корупція. Перспективні проєкти з іноземним фінансуванням в українських реаліях можуть перетворитись на Мекку для недобросовісних ділків та «ефективних» менеджерів, що прагнутимуть збагатитись за фактично державний кошт.

Підсумок:

Цей проєкт перспективний та потрібний? Безумовно. Він може бути реалізований? Так, за правильної стратегії та управління. Чи є системні проблеми, що зможуть на нього вплинути? Безперечно.

Нові енергетичні потужності конче потрібні Україні, але енергетика — складний організм, і не можна вирішити проблеми «зору» покращивши «слух», тому рішення мають бути комплексними. Якщо Україна розбудовуватиме базові потужності, нарощуючи маневрові, з одночасним оновленням енергетичної інфраструктури на локальному (контроль за використанням коштів від RAB-тарифу) та міждержавному рівнях, — ефективність проєкту зросте в рази.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності)

Аналітична оцінка діяльності Міненерго у 2021 році
Безус Валерій Олександрович

18 серпня 2021 року головою Держенергоефективності було призначено Безуса Валерія Олександровича.

До 2021 року Держенергоефективності можна було охарактеризувати як досить неактивний, але значущий елемент державного апарату енергетичного сектору.

Найцікавішим аспектом діяльності агентства є відсутність фактичної (юридичної чи правової) відповідальності, оскільки «бенефіціарами» та «виконавцями» проєктів як на вітчизняному (законодавчому, виконавчому), так і на міжнародному рівнях виступають інші органи виконавчої або місцевої влади. Юридично роль агентства полягає у координації та супроводженні, втім, поле для маніпуляцій та «розпилу» коштів — набагато ширше і включає в себе домовленості між центральними та локальними органами влади, відповідальними за цільове використання коштів.

Саме на Держенергоефективності, на думку редакції, і буде покладено функції «відповідального за нагляд» за проєктом Президента України «Велика термомодернізація».

Крім того, до кінця 2021 року агентство має подати до КМУ проєкт «Державної цільової економічної програми з енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії на 2022-2026 роки». Вказаний документ має на меті створення пропозицій щодо зменшення вуглецевого сліду України, збільшуючи відсоток відновлювальних джерел електроенергії (ВДЕ) в енергосистемі країни, подальший розвиток виробництва теплової енергії з альтернативної (вторинної) сировини та інші прогресивні підходи до покращення системи енергоефективності в різноманітних сферах економіки.

Програма має покращити існуючий стан у сфері енергоефективності та наразі проходить погодження із зацікавленими центральними органами виконавчої влади. На реалізацію п’ятирічної програми запропоновано передбачити 10 мільярдів гривень.

Аналітики журналу Intelmag слідкуватимуть за розвитком та реалізацією енергоефективних проєктів у 2022 році.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Офшорні електростанції

25 листопада під час зустрічі у Міністерстві енергетики ЄБРР повідомив про готовність надавати підтримку Україні у проєктах з декарбонізації та відновлюваної енергетики.

На момент зустрічі портфоліо співробітництва України та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) нараховувало 505 проєктів (206 в активній стадії). Загальна вартість інвестицій складає 15,3 мільярди доларів США, але єдиним підписаним енергетичним проєктом є проєкт інвестицій у «зелені» облігації НЕК «Укренерго» обсягом 75 мільйонів доларів США.

«Зелений» світовий курс — прекрасна тенденція, на хвилі якої Україна зможе отримати не лише екологічні, а й економічні покращення.

Однією з тем, що обговорювались під час зустрічі, стали проєкти державних офшорних вітряних електростанцій (ВЕС). У даному випадку термін «офшорні» — буквальний, адже означає «віддалені від берега».

Морський вітроенергетичний потенціал України в розрізі офшорних ВЕС проаналізовано Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) у 2020 році. За їхніми даними, Україна може наростити до 251 ГВт потужностей за рахунок встановлення державних офшорних ВЕС.

У березні 2021 року Інститут відновлюваної енергетики НАН України та профільні організації видали власний прогноз, згідно з яким ВЕС-потенціал України можна збільшити на 249 ГВт. Відмінність у значеннях полягає у напрямах досліджень, адже міжнародні організації включили у свій розрахунок «спірні» території (біля анексованого Криму) та території з нефіксованою глибиною.

Редакція сподівається на ефективний підхід до реалізації проєкту, адже проєкти нових ВЕС несуть в собі додатковий «зелений бонус» та перспективи, про які варто пам’ятати.

Ми вважаємо, що майбутні проєкти, що стосуватимуться створення офшорних ВЕС, мають братись до уваги при підготовці «Водневої стратегії України», котра має з’явитись у першій половині 2022 року. Саме «зелений» водень, щодо розвитку якого Україна досягла домовленостей з, наприклад, Німеччиною, є «бонусом» від виробництва вітрової енергетики.

На нашу думку, саме держава має стати першопрохідцем у реалізації настільки масштабного водневого проєкту, в той самий час не обмежуючи потенційних інвесторів у їх прагненнях.

Опалювальний сезон 2021/2022

Цьогорічний осінньо-зимовий період став справжньою перевіркою для Міністерства енергетики, з якою вони продовжують справлятись.

Основною проблемою стала критична нестача вугілля, до якої призвели порушення термінів підготовки до опалювального сезону (обсяги заготівлі були затверджені у липні замість квітня).

Відповідальність за нестачу (відхилення від графіків, визначених Міненерго), згідно з рішеннями Антикризового енергетичного штабу, покладається на власників вугільних генерацій та активів (власників ТЕС та ТЕЦ).

Для покриття недостачі вугілля Уряд прийняв рішення (Тимчасовий порядок), затверджене НКРЕКП, про використання природного газу замість вугілля на тих активах, що мають таку можливість. Заміна енергоносія може вартувати бюджету десятків мільярдів гривень, адже орієнтовний обсяг, необхідний для проходження опалювального сезону, — 3 мільярди кубометрів газу.

Висновки

  1. Діяльність Міненерго у 2021 році не можна назвати задовільною через, ймовірно, недостатню кваліфікованість його керівництва.
  2. Попри позитивні та справді хороші прагнення, реалізація ідей не досягає навіть мінімального рівня для оцінки «задовільно». Серед найпроблемніших рішень можемо виділити декілька:
  3. Закріплення тарифів на опалювальний сезон — прекрасна соціальна ініціатива, але не з фінансової точки зору для держави. Наслідки цього рішення впливатимуть на фінансовий баланс не лише наступного року;
  4. Навіть іноземні партнери та кредитори роблять спроби стримування аналогічних майбутніх рішень — так, новий Меморандум з МВФ «гарантує» зростання вартості комунальних послуг;
  5. Нова модель ПСО виглядає так, ніби за прагненням вирішення боргових проблем з «зеленим» тарифом створено нові умови, проте лише для державних компаній — гарантів стабільності енергосистеми (ПрАТ «Укргідроенерго» та ДП НАЕК «Енергоатом»).
  6. Сподіваємось, що чинний керівник Міненерго набрався досвіду та зможе мінімізувати кількість «шкідливих» реформ у 2022 році та нівелювати можливий негативний вплив рішень, що тягнутимуться з 2021.