Зріджений газ: диверсифікація постачання енергоносіїв

Зріджений газ: диверсифікація постачання енергоносіїв

Останні цінові та політичні тенденції, що існують на європейському ринку природного газу, змушують країни, які звикли опиратись на природний газ як основний вид енергоносія (особливо в зимовий період), диверсифікувати види ресурсів і способи їх постачання. Одним із таких видів палива є зріджений (скраплений) природній газ (liquid natural gas — LNG). Пропонуємо ознайомитись з нормативною базою, що супроводжує використання зрідженого газу як альтернативного енергоресурсу для України, та розглянути такі фактори як ціна, інфраструктура та доступність. Крім того, пропонуємо оцінити імовірність успішної співпраці з одним із пріоритетних партнерів нашої країни — Хорватією в розрізі постачання зрідженого газу через територію Угорщини.

LNG та Україна. Ретроспектива

Незважаючи на відносну новизну технології (у порівнянні із традиційним природним газом), можливості постачання зрідженого газу до України (морським шляхом, спираючись на інфраструктуру морських портів) вже розглядалася раніше. Так, 1 січня 1997 року Кабінет Міністрів України затвердив «Концепцію диверсифікації джерел постачання газу та нафти в Україну», яка створила Міжвідомчий координаційний центр з питань диверсифікації джерел постачання газу та нафти в Україну.

Вказаний координаційний центр був ліквідований 29 січня 2003 року прем’єр-міністром України Віктором Януковичем шляхом прийняття Урядом постанови КМУ від 29.01.2003 № 142. Результатом ліквідації дорадчого органу, діяльність якого полягала у створенні альтернатив російському паливу, стало відтермінування розвитку LNG-проєктів державного рівня щонайменше на 12-15 років.

Фактори, які впливають на ціноутворення

Біржові котирування цін на природний газ станом на 10.12.2021, за даними Української енергетичної біржі (УЕБ), сягають 36 436 тисяч гривень за тисячу кубометрів. Останні котирування УЕБ цін на LNG сягають 32 тисяч гривень за обсяг, наближений до тисячі кубометрів природного газу (одиниці виміру залежать від біржі та постачальника).

Протягом останніх років LNG є більш вигідним за вартістю, аніж природній газ. Чому ж тоді він не став новим газовим Ґраалем для світу? Спробуємо пояснити це у наступному блоці.

Інфраструктура

Для успішного використання LNG-ресурсів країні необхідно мати: термінали (для отримання), газопроводи (для транспортування) та сховища (для зберігання). Втім, найважливішим інфраструктурним аспектом є можливість регазифікації (перетворення на форму, доступну для транспортування газопроводами) LNG-ресурсів, що постачаються замовнику.

На жаль, Україна не має ані можливостей до регазифікації, ані терміналів. Точніше, термінали є, але тільки недержавні та неефективно розташовані.

У 2015 році Євросоюз профінансував створення проєкту з розвитку маршруту «Рейн-Майн-Дунай», згідно з яким передбачено функціонування 6 СПГ-терміналів. Один з них мав бути на території України, а саме — в порту «Рені» (МТП «Рені»).

Створення нової, а також вміле використання наявної газотранспортної інфраструктури мало створити механізми диверсифікації енергоресурсів та зменшити залежність від російського газу і транзиту.

На думку редакції, найбільш вигідним варіантом розвитку та використання СПГ-терміналу на території МТП «Рені» було б залучення інвесторів у рамках програми з підвищення інвестиційної привабливості України, а не передача потенційно прибуткового та вигідного (для Міненерго та Мінінфраструктури) об’єкту в приватні руки за безцінь. Тим паче, що МТП «Рені» та його територія входять до складу спеціальної економічної зони площею 94,36 га, що визначена Законом України «Про спеціальну економічну зону “Рені”».

Повертаючись до регазифікації, скажемо просто: вона недоцільна за відсутності терміналів. Невигідність створення таких елементів інфраструктури полягає у їхній дорожнечі, а отже, і відтермінуванні окупності за відсутності гідного співвідношення попиту та пропозиції.

Доступність

Найбільш наближеними до України і альтернативно пріоритетними для її диверсифікаційних інтересів є газоносні райони Середньої Азії та Середнього Сходу.

На сьогодні основними постачальниками LNG для України є Катар та Сполучені Штати Америки. 2 вересня 2021 під час Другого засідання Спільної комісії з економічного, торговельного та технічного співробітництва між Урядом України та Урядом держави Катар обговорювався перспективний напрямок співпраці між країнами. Розглядалися середньо- та довгострокові контракти LNG, будівництво заводів LNG/LPG, розвиток транспорту на природному газі та інвестиції у газотранспортну систему.

Однак, Україна веде перемовини щодо співпраці у LNG-сфері не лише з Катаром. Окремі проєкти та ініціативи були презентовані під час візиту української делегації на чолі з Президентом України до США. Одним із них, за даними Олексія Гончаренка, став проєкт з будівництва плавучого українського LNG-терміналу та інфраструктури для його приєднання до української ГТС. Орієнтовна вартість проєкту, за інформацією ЗМІ, сягає 28,7 мільярдів доларів США.

Щодо співпраці з Катаром — вона вигідна як для України, так і для арабської країни, оскільки остання має власні логістичні потужності на території України — концесовану ДП СК «Ольвія». А вірогідність створення перспективного активу за спільний кошт та подальше партнерство — прекрасна перспективна інвестиція.

Українські перспективи

Створення першого державного LNG-терміналу в Україні — актуальне питання. Крім того, вітчизняна ГТС, за умов її модернізації під зріджений газ, може стати прекрасною альтернативою для низки маршрутів його постачання.

Розуміючи тенденцію на популяризацію та необхідність використання LNG-ресурсів, Уряд України заклав перспективи подальшого розгляду та розвитку LNG-проєктів поряд із проєктами розвитку потужностей з використання стисненого природного газу (використовується переважно для автомобільного транспорту) в «Енергетичній стратегії України» на період до 2035 року.

Сподіваємось, що нова редакція «Енергетичної стратегії України», що наразі готується, акцентує увагу на альтернативах природному газу, а отже, і не наслідуватиме «блискучі» ідеї Міненерго, ефективність та перспективність яких викликає сумніви (наприклад, трансформація «зеленого» тарифу, про яку ми писали раніше).

 

Читати також:

 

Висновок щодо україно-хорватської співпраці

Станом на сьогодні єдиним способом використання зрідженого газу у масштабах країни є використання іноземних терміналів для отримання та регазифікації LNG і його подальше транспортування до України.

Саме описані процеси фізичних перетворень та додаткові логістичні маніпуляції можуть стати основою для перевищення ціни зрідженого газу над ціною на природний газ. Це лише імовірна перспектива, та сподіваємось, що Україні вдасться домовитись із Хорватією на вигідних для обох країн умовах, а кінцева вартість енергоресурсу не буде більшою за ринкову вартість природного газу. Якщо цього не відбудеться, то ми зможемо констатувати, що міжнародна політична ситуація знову змушує Україну оплачувати свою енергетичну стабільність.