На початку листопада прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив про те, що Україна готова до проходження опалювального сезону та має про достатню кількість запасів вугілля.
«Вугілля їде по морю, їде по залізниці. Є й українське вугілля. В середньому за опалювальний сезон споживається приблизно 10 мільйонів тон (вугілля — ред.). 8 мільйонів тон — це наш видобуток, а трошки більше як 2 мільйони тон — це те, що дозамовлено по імпорту. Тому на опалювальний сезон вугілля вистачить», —
Денис Шмигаль — прем’єр-міністр України
Згідно з інформацією Міністерства енергетики України, станом на ранок 6 грудня поточного року запаси вугілля та складах теплоелектростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) становили 414,9 тисяч тон, що майже на 1/7 (46 тисяч тон) більше порівняно із запасами станом на 29 листопада. Згідно із планом, затвердженим міністерством, на початок грудня на складах мало бути 2,6327 мільйонів тон вугілля. Таким чином, фактичні запаси палива менші від запланових у 6,3 рази.
Але насправді ситуація виглядає ще критичнішою. За інсайдерскою інформацією, на сьогоднішній день запаси вугілля на складах становлять щонайбільше 380 тисяч тон. Задля успішного проходження осінньо-зимового періоду Україна щомісячно потребує 500 тисяч додаткових тон вугілля.
Міністерство енергетики розраховує на збалансування запасів вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ за рахунок імпорту. На мою думку, докорінно такий підхід ситуацію не виправить. Задля забезпечення всіх споживачів, у тому числі промисловості і населення у відповідних обсягах споживання, Україна має задіяти наступні потужності: АЕС, теплові електростанції, гідроелектростанції, теплові електроцентралі.
Існують статистичні дані, що передбачають середній рівень споживання населення, який сягає 3 мільярдів кВт щомісяця. Енергетична система має виробляти відповідний обсяг електроенергії, і вугілля відіграє велику роль у виробленні більшої кількості енергії. Але слід змиритися з тим, що за існуючих обставин вугільна промисловість країни не здатна видобувати вугілля в достатньому обсязі. А в зимовий період вона взагалі не має можливості наростити видобуток.
Задля успішного проходження опалювального сезону 2021-2022 Україна має наступні опції:
1. Використання більшого обсягу атомної електроенергії, відповідно — експлуатація більшої кількості енергоблоків підприємством «Енергоатом», яке є оператором чотирьох діючих АЕС України.
Підприємство експлуатує 15 енергоблоків, оснащених водо-водяними енергетичними реакторами загальною встановленою електричною потужністю 13,835 ГВт. Зазвичай, взимку в Україні працює 10-11 енергоблоків АЕС. На решті енергоблоків ведуться ремонтні роботи.
В умовах сучасної ситуації в режимі постійної експлуатації має перебувати 13-14 енергоблоків АЕС задля забезпечення отримування необхідної кількості електроенергії.
У разі виникнення проблем на одному з діючих енергоблоків виникає необхідність введення в роботу запасного, що передбачає дострокове завершення ремонту на запасному блоці і введення його в енергосистему. А якщо такої можливості не буде через роботу на максимумі потужності?
Всім відома ситуація, яка нещодавно сталася на найпотужнішій в Україні Запорізькій атомній електростанції. Там 30.11.2021 року після завершення планового середнього ремонту відбулася спроба підключення другого енергоблоку. У результаті спрацьовування автоматичного захисту енергоблок відключився, адже на цьому блоку завершення ремонтних робіт в повному обсязі не відбулося, і фахівці АЕС намагалися ввести його у роботу достроково.
Врешті, як показує досвід попередніх сезонів, Україна не має можливості в зимовий період тримати в роботі оптимальну кількість енергоблоків. Саме тому покладатись лише на АЕС ми не можемо.
2. Імпорт електроенергії з Білорусії та Росії та використання природного газу.
З Білорусі ми хотіли імпортували 900 МВт — можливий максимум. Реальний обсяг імпорту не перевищував 600 МВт. З 18.11.2021 Україна перестала імпортувати електроенергію з Білорусі на декілька днів. Передбачаю, що наступним кроком буде досягнення кулуарних домовленостей щодо імпорту електроенергії з Росії, адже потреба в енергосистемі зростає відповідно зростанню споживання електроенергії, а в листопаді Росія відмовилась від продажу нам електроенергії.
Природний газ, якій ми можемо спалювати на теплових електростанціях (ТЕС) та теплових електроцентралях (ТЕЦ), вже використовується. Київські ТЕЦ5 і ТЕЦ6 та харківська ТЕЦ5 працюють на газу. Але залишилися ТЕС, які використовують вугілля. Згідно з існуючими технологічними можливостями, їх також можна перевести на використання газу. Але такий підхід можна порівняти з ідіомою «топить печь ассигнациями». За останні практично 15 років українські теплові електростанції повністю відмовилися від газу. У результаті на теплових блоках, які можуть спалювати газ, профілактичні та ремонтні роботи не відбувалися. Отже, у разі, якщо зараз вони перейдуть на газ, — перевитрата становитиме приблизно 30%. Тому оператори ТЕЦ розглядають можливість спалювання вугільно-газової суміші. У результаті такого підходу буде використано менше газу та вугілля.
Але тут існує чергова проблема, пов’язана з тим, що в підземних сховищах газу для ТЕС і ТЕЦ не передбачено, адже раніше газ до сховищ закачувався для конкретного споживача. Виходить, що «Нафтогаз України» поставлятиме газ для ТЕЦ і ТЕС з ресурсів, яких і без того може не вистачити. «Нафтогаз України» розглядає можливість закупки необхідної кількісті газу у міжнародних трейдерів. Отже, якщо врахувати потреби ТЕС і ТЕЦ та хоча б якісь резерви «Нафтогазу», необхідно закупити щонайменше 3 мільярди м³ газу. І це велика проблема.
На фоні дефіциту газу в підземних сховищах можуть розпочатися проблеми із транзитом. Газ з підземних сховищ використовується в першу чергу для компенсації газу, який ми збираємо з російської труби, виконуючи свої транзитні зобов’язання. Якщо в лютому 2022 року у підземних сховищах не вистачатиме фактичного обсягу газу для виконання транзитних зобов’язань, Україна може зірвати міжнародні контракти.
3. Обмеження електропостачання.
У першу чергу, це буде стосуватися промисловості і вже тільки потім населення. Зараз поширюється інформація про те, що держава маскує віялові відключення під ремонтні роботи. Але це не зовсім так. До 1 листопада мали завершитися усі планові ремонтні роботи. Далі планувалися лише планово-оперативні ремонтні роботи. Проте на сьогоднішній день кількість ремонтних робіт дійсно збільшилася. «Укренерго» і оператори розподілу («Обленерго») доклали зусиль задля розвантаження системи, щоб напруга і частота були в нормі. Але йдеться не про планові відключення та обмеження електропостачання. У разі початку планових відключень «Обленерго» мають заздалегідь попередити населення про свої наміри та окреслити часові рамки відключення електропостачання.
Отже, підсумовуючи, окреслю три можливих варіанти виходу з енергетичної кризи опалювального сезону 2021-2022:
· Імпорт електроенергії
· Спалення газу
· Обмеження електропостачання
Кожен з цих варіантів можливий, але неефективний у відриві від інших, а тому лише системний підхід до ситуації зможе стабілізувати і так непростий опалювальний сезон.
