Реформування вугільної галузі: аналіз проєкту закону № 6232

Реформування вугільної галузі: аналіз проєкту закону № 6232

Ситуація з державними вугледобувними підприємствами та вугільною галуззю далека від ідеальної. Попри оголошені урядом плани щодо розвитку та реформування вугільних регіонів, ситуація майже незмінна, а в окремих аспектах —навіть погіршується. Вугільна генерація, як і вугільні шахти, — своєрідна «боргова яма» українського бюджету, що нагадує про себе час від часу.

Редакція розуміє значущість та невід’ємність підприємств видобутку та споживання кам’яного вугілля, але факт залишається фактом, а дотації вугільних регіонів та підприємств зростають щороку.

Не останнім чинником, що сприяє погіршенню фінансового стану вугледобувних підприємств, є корупційні механізми (так звані «схеми»), бенефіціари яких міцно закріпились на логістичному маршруті «державні шахти компанії споживачі».

Державний курс покращення вугільної сфери, в першу чергу, покладається на передачу неприбуткових державних шахт в руки приватних інвесторів у результаті проведення приватизаційних аукціонів. Простими словами, нове життя українських шахт доступне лише після приватизації.

Законодавче регулювання забезпечувалось прийняттям у 2012 році Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств». У 2017 році законодавче регулювання посилилось Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», але загальна тенденція залишилась незмінною.

За даними Міненерго, станом на кінець липня загальна заборгованість державних вуглевидобувних підприємств із виплати заробітної плати за 2015-2020 роки та шість місяців 2021 року становила 1, 334 мільярди гривень, з них 1, 077 мільярдів гривень накопичилось від початку поточного року.

На сайті Кабінету Міністрів 01.07.2020 було опубліковано повідомлення про цілковите погашення заборгованості перед співробітниками вугільних підприємств. Виникає питання щодо заборгованості у період з 2015 по 2020 рік, а саме: в який період вона утворилась, якщо утворилась?

Новим витком, а точніше спробою, стабілізації галузі має стати проєкт закону «Про реформування вугільної галузі» (№ 6232 від 28.10.2021).

За задумом автора проєкту закону, основною метою законодавчої ініціативи стане впровадження комплексу заходів, направлених на реформування та фінансове оздоровлення вітчизняних вугледобувних підприємств.

Основним засобом оздоровлення стане списання існуючої заборгованості за рядом обов’язкових платежів.

ІНІЦІАТОР ЗАКОНОПРОЄКТУ

КАМЕЛЬЧУК Юрій Олександрович – Обраний по 124 виборчому округу (Львівська область). Член Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг

Реформування вугільної галузі: аналіз проєкту закону № 6232

 

 

 

 

 

 

 

 Велика кількість виборців, що проживають в межах 124 виборчих округів, дотичні до гірничодобувної промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну. Тому недивно, що ряд законодавчих ініціатив, що стосуються вугільної промисловості, не потрапляють до Верховної Ради без участі саме Камельчука Ю. О.

Є одна дуже цікава обставина щодо авторства, а точніше першоджерела походження законодавчої ініціативи —ідентичний проєкт закону, опублікований на сайті Міністерства енергетики України 18.08.2021 року. Чому відбулась перереєстрація від іншого суб’єкта законодавчої ініціативи — невідомо. Можливо, Міненерго не хотіло настільки публічно перекладати проблеми підпорядкованих йому підприємств на підпорядковані іншим міністерствам відомства, зокрема на Пенсійний фонд України.

Якщо законопроєкт у своєму первозданному вигляді не пройшов публічне обговорення та не був погоджений Кабінетом Міністрів України до подання до Верховної Ради України, чому тексти міністерського та депутатського законопроєктів ідентичні?

АНАЛІЗ ЗАКОНОПРОЄКТУ

  • У пояснювальній записці автор зазначає, що «Реалізація проєкту закону не потребує додаткових витрат з бюджету». Поряд з тим, його реалізація призведе до додаткових втрат державного бюджету.
  • Стаття 1 проєкту закону визначає перелік обов’язкових платежів до державного бюджету, що мають бути списані, серед яких:
    • збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
    • страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
    • єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
    • відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, наукових пенсій;
    • страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності;
    • страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
    • супутні штрафні санкції.

З одного боку, зменшення фактичної заборгованості підприємств — крок до фінансової стабілізації та підвищення інвестиційної привабливості. З іншого — запропонований механізм не вирішує проблему, а перекладає відповідальність за неї на інші державні органи.

  • Так, стаття 2 проєкту закону має назву «Механізм списання заборгованості зі сплати єдиного внеску та обов’язкових платежів до Пенсійного фонду» та визначає порядок обліку та списання заборгованості. Одночасно з тим, частина 6 статті 2 передбачає визнання списаної заборгованості такою, що була сплачена. Таке ототожнення, в бюджетному розумінні, може утворити дефіцит на суму списаної заборгованості, адже юридично гроші надійшли, а фактично — ні.

Проєкт закону, судячи з пояснювальної записки, передбачає списання 5 мільярдів 792 мільйонів гривень обов’язкових платежів, що мали надійти до Пенсійного фонду України та інших підпорядкованих Міністерству соціальної політики державних органів.

Таке списання загальмує потенційний розвиток соціальних ініціатив держави, а також збільшить прогнозований дефіцит державного бюджету на наступні роки.

  • Стаття 5 проєкту закону «Прикінцеві положення» пропонує внести зміни до ряду законодавчих актів.

Основних змін мають зазнати окремі положення Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».

  • Пропонується нова редакція абзацу 3 частини 1 статті 2, що вводить мораторій на стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу. Чинна редакція не виділяла цей вид заборгованості як такий, що не підлягає стягненню.

Законодавець має на меті здійснити обмеження прав певних юридичних осіб в інтересах вугледобувних підприємств. Від такого рішення постраждає НЕК «Укренерго» та локальні оператори системи передачі (Західна Україна).

  • Доповнити частину 1 статті 4 абзацом, що вважатиме відокремлені підрозділи вугледобувних підприємств єдиними майновими комплексами.

Ця зміна створює можливості часткової приватизації підприємств за відсутності інвестора, готового викупити юридичну особу загалом. У той самий час поняття єдиного майнового комплексу може слугувати маніпулятивною складовою для заниження оціночної вартості об’єкту приватизації.  

  • Ініціюються редакційні зміни до положень статті 14 (Умови договорів купівлі-продажу), що полягатимуть у виключенні обов’язків: «із забезпечення фіксованого гарантованого обсягу видобутку вугілля» (виведення підприємства з числа гарантованих постачальників при підготовці до опалювального сезону), «забезпечення подання у встановлені строки відповідним органам, визначеним законодавством, форм державної статистичної звітності щодо видобутку вугілля» (зменшення регуляторних та контрольних функції держави щодо підприємств) та «здійснення підробки будівель, споруд та природних об’єктів згідно з вимогами нормативних документів, що погоджуються з користувачем цих об’єктів» (зменшення відповідальності за можливе нанесення збитків).
  • Єдиною зміною, що вноситиметься до Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» за умов набрання чинності проєкту закону № 6232, стане відтермінування виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств наряду із строками можливого порушення справ про банкрутство.

ВИСНОВКИ:

Законодавча ініціатива під назвою «Про реформування вугільної галузі», що утворює новий закон, має складатись явно не з п’яти статей та декількох сумнівних за своєю якістю змін до чинного законодавства. А у випадку такої лаконічності, кожна його норма має бути чітко виписана та мати зрозумілі та відчутні перспективи.

Як ми попередньо писали, оригінальним автором проєкту закону є Міністерство енергетики України, а народний депутат Юрій Камельчук виступив лише своєрідною «ширмою». Міненерго відповідає за державні вугледобувні підприємства, а отже, їхні негативні результати — пряма відповідальність міністра енергетики та його профільного заступника.

Прийняття законодавчої ініціативи Верховною Радою України за умови, що авторство проєкту закону належить народному депутатові, — гарантія зняття прямої відповідальності за можливі дефіцитні фінансові показники з Міненерго та перекладення їх на Мінсоцполітики та Мінфін.

При набутті проєктом закону чинності від’ємні показники діяльності підприємств будуть нівельовані, але тенденція щодо нарощування заборгованості залишиться незмінною.

Реформування вугільної галузі, передбачене зокрема «Енергетичною стратегією України на період до 2035 року», має бути системним явищем, а не локальними заходами сумнівної якості. Сумнівність полягає у створенні ряду умов для економії потенційних інвесторів, що будуть зацікавлені у приватизації державних вугледобувних підприємств, нехтуючи можливостями забезпечення державної енергетичної стабільності.