Угода між «Енергоатом» та Westinghouse: нові горизонти атомної енергетики України

Угода між «Енергоатом» та Westinghouse: нові горизонти атомної енергетики України

Ядерна енергетика за економічною ефективністю залишатиметься у довгостроковому періоді конкурентоспроможною порівняно з іншими видами генерацій світу. На сьогодні, за даними Міжнародної агенції з атомної енергії, у світі експлуатується 451 ядерний реактор (у 31 країні світу), які загалом виробляють близько 11% світової генерації електроенергії. Україна входить до першої десятки держав із розвиненою ядерною енергетикою. На чотирьох АЕС експлуатується 15 енергоблоків потужністю 13 835 МВт. Вони забезпечують виробництво більшої частини усієї електроенергії держави. Йдеться про: 6 — на Запорізькій, 4 — на Рівненській, 3 — на Южно-Українській та 2 — на Хмельницькій.

З огляду на те, що значною мірою Україна задовольняє свої потреби за рахунок імпорту енергоносіїв, маючи при цьому поклади уранових руд, проєктні та наукові організації, 30-річний досвід експлуатації АЕС на своїй території, — вкрай необхідним є запровадження масштабної програми використання ядерної енергії в країні.

За останні п’ять років на державному рівні країни велися розлогі дискусії щодо перспективних активностей у напрямку розвитку атомних енергетичних потужностей. Та врешті наша країна перейшла до реальних дій. Йдеться про підписання угоди між українським «Енергоатом» і американською компанією Westinghouse про будівництво в Україні нових атомних енергоблоків. Угода була підписана 22 листопада 2021 року під час проведення міжнародної конференції «Атомні можливості для розвитку країни». Від імені України угоду підписав керівник ДП НАЕК «Енергоатом» Петро Котін, з американської сторони — президент і генеральний директор Westinghouse Патрік Фрагман.

Після підписання угоди керівник ДП НАЕК «Енергоатом» поділився з аудиторією планом розвитку атомної галузі до 2040 року та підсумував:

Наша мета — 24 ГВт атомних потужностей до 2040 року. Ми збираємося це зробити силами наших фахівців та за допомогою наших міжнародних партнерів

 

керівник ДП НАЕК «Енергоатом» Петро Котін

Ми раді, що наше співробітництво отримало новий поштовх. Україна виробляє понад половину електроенергії за допомогою атомної енергетики. А Westinghouse постачає приблизно половину палива для українських АЕС. Ми чекаємо на той момент, коли реактори АР1000 з’являться тут. Україна має велику кількість викликів у енергетиці та поступово має вивести з експлуатації реактори російського типу і побудувати нові станції. Ми можемо допомогти розвивати безвуглецеві технології та підтримувати високі стандарти ядерної безпеки

 

генеральний директор Westinghouse Патрік Фрагман

Співпраця між ДП НАЕК «Енергоатом» та Westinghouse — не новина для України. Починаючи з 2014 року компанія постачає паливо для українських АЕС. У серпні поточного року між Україною та партнером був укладений меморандум, що передбачає будівництво п’яти енергоблоків за відносно новою для світу атомної енергетики технологією АР1000. Основою для цієї технології стали реактори атомних підводних човнів.

Експерти енергетичного ринку, а з ними і експерти Intelmag, скептично ставились до перспектив цього меморандуму та можливостей його реалізації. І тим не менше, угода на «закупівлю послуг проєктування» та «закупівлю тренажера» була укладена. Орієнтовна вартість проєкту — 30 мільярдів доларів США. За офіційними даними, кредитуватиме проєкт експортний банк Сполучених штатів Америки (US Eximbank). Строк кредитування — 18 років. В «Енергоатомі» не виключають можливість залучення додаткових коштів шляхом випуску цільових цінних паперів.

Визнання Європою та США атомних технологій «зеленими» не зашкодить світовому курсу на декарбонізацію, а лише пришвидшить його. Крім того, зважаючи на наявні та потенційні можливості України, — нові блоки стануть важливою складовою забезпечення енергетичної, економічної та державної стабільності. Адже в рамках партнерської співпраці розглядаються перспективи будівництва додаткових 10 ГВт атомних потужностей.

Але, попри всю перспективність окресленого напрямку та віру в його успішність, редакція продовжуватиме зберігати скептичну позицію, адже:

  1. Будівництво нових потужностей, навіть найменше, повинно узгоджуватись з актуальним станом інфраструктури енергосистеми, рівень зношеності якої подекуди сягає 70% (12 існуючих в Україні атомних енергоблоків було введено в експлуатацію ще за часів СРСР. Відповідно до їхньої проєктної документації проєктні (30-річні) експлуатаційні терміни енергоблоків добігли кінця у 2015 році. Тому 8 грудня 2015 року колегія Держатомрегулювання ухвалила рішення подовжити на 10 років термін експлуатації окремих енергоблоків).
  2. Відсутність достатнього рівня інтеграції до електромереж сусідніх європейських держав, що зокрема є наслідком першого чинника. Ізольованість від сусідів автоматично гальмуватиме можливості зростання імпорту електроенергії.
  3. Великі обсяги виробництва — надзвичайний плюс для країни, але станом на сьогодні та на найближчі роки дефіцитними для України є і будуть балансуючі потужності, а не базові, котрі забезпечує атомна генерація.
  4. Нереалізована корпоратизація ДП НАЕК «Енергоатом», що планується вже шість років.
  5. Не менш значущим за попередньо озвучені є чинник корупції. Перспективні проєкти з іноземним фінансуванням в українських реаліях можуть перетворитись на Мекку для недобросовісних ділків та «ефективних» менеджерів, що прагнутимуть збагатитись за фактично державний кошт.

У підсумку, редакція має зазначити, що нові енергетичні потужності конче потрібні Україні. Але енергетика — складний організм. Неможливо вирішити проблеми «зору» шляхом покращення «слуху». Отже, у процесі оновлення «енергетичного організму» країни має застосовуватися комплексний підхід.

У разі, якщо Україна розбудовуватиме базові потужності, нарощуючи маневровість з одночасним оновленням енергетичної інфраструктури на локальному (контроль за використанням коштів від RAB-тарифу) та міждержавному рівнях, ефективність проєкту зросте в рази.