Українська газотранспортна інфраструктура — перспектива паливної та економічної стабільності

Минулого тижня в Києві відбувся міжнародний форум «Мінтранс», в якому приймали участь представники Міністерства енергетики та представники профільного бізнесу. Одна з панельних дискусій стосувалася розвитку енергетичної інфраструктури України. Щодо планів розвитку газотранспортної інфраструктури висловилися міністр енергетики України Герман Галущенко, заступник міністра енергетики та захисту довкілля України з питань європейської інтеграції Ярослав Демченков та представники НАК «Нафтогаз», АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор ГТС України».

Резюмувати виступи управлінців галузі можна загальною тезою: «Українська газотранспортна інфраструктура — перспектива паливної та економічної стабільності».

Редакція Intelmag цілком погоджується з тезою заступника міністра енергетики Ярослава Демченкова, що прозвучала під час панельної дискусії «Енергетична інфраструктура», про те, що: «Українська газотранспортна інфраструктура — шлях до убезпечення європейської газової, а в перспективі й водневої стабільності».

Але успішність будь-якої перспективи залежить від двох чинників: процесу підготовки та ефективності реалізації.

Розвиток енергетичного сектору України керується «Енергетичною стратегією України до 2035 року», схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р. ЇЇ похідними стали стратегії розвитку енергетичних підприємств.

На прикладі ТОВ «Оператор ГТС», діяльність якого вбачає природну монополію, що забезпечує транспортування природного газу споживачам України та країн Європейського Союзу, — ми бачимо, що навіть чітка цільова програма дій, передбачена стратегією, може не виконуватись. Згідно з даними останніх звітів Оператор газотранспортної системи України витратив лише 37% від запланованого обсягу коштів на ремонт та модернізацію. Частина з передбачених коштів була передана НАК «Нафтогаз» для закупівлі природного газу (близько 30 мільярдів гривень). Близько 15 мільярдів, за оцінками експертів, були переведені на депозитні рахунки.

Відкинувши невластиві механізми цільового використання коштів, можна вважати, що на ефективність впливають об’єктивні (світова пандемія та енергетична криза) та суб’єктивні (діяльність менеджменту) обставини. Отже, ми в жодному разі не критикуємо та не піддаємо сумніву необхідність системних реформ, розвитку існуючих потужностей та створення нових. Але сподіваємось на ефективний та стратегічний підхід до розробки і подальшої реалізації інфраструктурних проєктів енергетичної сфери.