Фактори, які регулюватимуть ціни на нафтопродукти в найближчий період

Ціни на нафтопродукти в Україні пов’язані як зі світовою кон’юнктурою, так і з локальними процесами в Україні. Існує низка важливих чинників, які впливають на їхнє формування.

Перший чинник — вартість продуктів на кордоні, оскільки Україна завозить три чверті споживаного палива. Впродовж найближчих місяців вона, ймовірно, суттєво не зміниться, тому що ажіотаж на ринку нафти впав, біржові спекулянти відволіклися на ринок природного газу, а пропозиція збільшилася завдяки зусиллям Організації країн-експортерів нафти і держав, які долучилися до скорочення обсягів видобутку сировини (ОПЕК+). Тому нафтові котирування, а отже й вартість нафтопродуктів на українському кордоні найближчими місяцями буде коливатися в межах плюс-мінус 5%, що в перерахунку на роздрібні ціни означає їхнє змінення не більше, аніж на 50 копійок на літрі.

Друга група чинників пов’язана з курсом національної валюти. Оскільки всі нафтопродукти, які завозяться, трейдери купують за комерційним курсом і в євро, але за курсом Національного банку, сплачується акцизний податок. Якщо наприкінці року валютна політика зміниться, і гривня почне слабшати, кожна «зайва» гривня в курсі євро означатиме майже автоматичне зростання вартості бензину на заправках на 70-80 копійок уже через два тижні. А за бензином підтягнуться й інші види нафтопродуктів. Зараз гривня посилюється, хоч і не зовсім зрозуміло, завдяки чому це відбувається. Але цілком можливо, що вже до кінця року, коли зводитимуть бюджет, національна валюта знову подешевшає, потягнувши за собою вартість усього імпорту, в тому числі нафтопродуктів.

Третя група чинників визначається рівнем попиту. Якщо, наприклад, на бензин попит майже не змінюється впродовж року — максимальне його зменшення спостерігається взимку і становить близько 5%. На відміну від бензину попит на дизельне паливо й скраплений нафтовий газ у залежності від сезону суттєво різниться. На дизельне паливо він найбільше зростає під час жнив — приблизно на третину порівняно з усередненим за місяць рівнем, потім прямує до мінімуму в січні і знов зростає під час весняних польових робіт — на 10-15% порівняно з усередненим. Попит на скраплений нафтовий газ зростає майже на чверть під час літніх відпусток і в «дачний» сезон. Скорочується він взимку — особливо, коли температура падає нижче мінус п’яти градусів. Зрозуміло, що чим більшим є попит, тим вищими трейдери намагаються тримати ціни. На жаль, для споживачів «в зворотному напрямку» ця тенденція не спрацьовує, оскільки зниження цін за низького попиту на пальне, зазвичай, його не збільшує — отже, на думку учасників ринку, є необов’язковим.

Четверта група чинників пов’язана з адміністративним і регуляторним тиском. Ціни зазвичай зростають, а якість пального падає, коли такий тиск повністю відсутній, і знижуються, коли влада вчергове звертає увагу на трейдерів. Зазвичай, це відбувається відразу після великого зростання цін, навіть коли воно є економічно обґрунтованим.

Додатковим збурювачем на ринку є щодекадна публікація так званих «рекомендованих цін» Міністерством економіки, яке вигадало для себе «соціальні» види палива та намагається встановлювати на них ціни, прив’язані до постачань бензину й дизельного палива річковими баржами в район Роттердама.

Єдиний сенс таких публікацій, мабуть, полягає у формуванні в деяких українських чиновників відчуття причетності до державного управління. Певно, в Мінекономіки не помічають, що сприяють не зниженню цін на «соціальні» види палива, а їхньому зростанню. Втім, установити цей факт вони неспроможні через відсутність державної системи моніторингу ринку.

Описані вище чинники діють постійно. Проте час від часу до них додаються ситуативні. Наприклад, чотири тижні тому стало відомо, що постачання скрапленого нафтового газу з Російської Федерації в Україну скоротяться через зростання попиту на цей продукт в державах, де його використовують як котельне паливо. Тому російський ресурс попрямував до Туреччини, Польщі, інших держав, тоді як на українському ринку виникла його нестача.

Оскільки на вітчизняний ресурс припадає лише чверть споживання, а вибір газових трейдерів зазвичай обмежений Росією, Білоруссю і Казахстаном, листопадові ціни на скраплений нафтовий газ у роздробі зросли майже на дві гривні. Додатковим збурювачем стало підвищення попиту на цей ресурс із боку аграріїв, зокрема власників елеваторів, які перейшли на його використання після багаторазового зростання вартості природного газу. Однак, після скорочення попиту, відновлення постачань і настання поганої погоди ціна на пропан-бутан спочатку стабілізується, а потім піде вниз.

Схожі ситуативні чинники впливають і на ринок дизельного палива, ціни на яке на початку листопада пішли вниз, а наприкінці листопада знову зростуть. Це пояснюється переходом трейдерів із продажу літніх марок цього ресурсу на реалізацію зимових. У перехідний період учасники ринку мають швидко вивільнити резервуари від літнього палива. Задля прискорення цього процесу вони знизили ціни. Після повного переходу на зимові марки, дорожчі за літні, середня вартість дизельного палива має зрости. Звісно, якщо не зміняться інші чинники.

Іноді журналісти питають: «А якою буде ціна бензину через три, чотири, шість місяців?» Однак фахової відповіді на це питання не існує, оскільки це буде не прогноз, а пророкування. До того ж, роздрібні ціни на той же бензин з октановим числом 95, залежно від мережі й регіону, відрізняються на 8-9 гривні за літр. Багато що залежить також від бажання «покерувати ринком», яке час від часу з’являється в українських політиків, і погано прогнозованої політики Національного банку, тому що саме від курсу національної валюти найбільше залежить вартість усіх імпортованих товарів. І нафтопродукти серед них — не виключення.