Енергетичний вимір COP26 і виклики для України

Минулого тижня закінчилася двотижнева подія глобального масштабу у Глазго, Шотландія. Конференцію ООН з питань зміни клімату було перенесено на рік у зв’язку з пандемією. Перші дні конференції зібрали політичних лідерів усіх країн світу.

Під час заходу лунало багато гучних заяв про «зелений» перехід, а задачі енергетики були ключовими в питанні кроків щодо зменшення викидів вуглецю в повітря (на енергетичний сектор припадає чверть світових викидів парникових газів). Важливо, що подія відбулася на фоні газової кризи в Європі, подій щодо «Північного Потоку-2» та росту цін на нафту. Основний мотив — перехід від ресурсної (споживацької) до відновлювальної енергетики.

Один із найзнаменитіших у світі ведучих натуралістів Сер Девід Аттенборо у своєму виступі на конференції зосередив увагу на цифрі 414 — саме така кількість частинок на мільйон викидів СО2 у 2020 році. Наша планета за свою історію бачила різні показники і, відповідно, різну середньорічну температуру. Приблизно 10 000 років тому цей показник стабілізувався, а з ним і клімат на планеті (середньорічна зміна температури не коливалась більше плюс або мінус одного градусу за Цельсієм), що дало можливість людству стабільно розвиватися.

Рівень вуглекислого газу (CO2) в атмосфері неухильно зростає з 1960-х років, з початком посиленої індустріалізації. Вчені підрахували, що до 2030 року відсоток викидів повинний впасти наполовину, щоб дати хороші шанси обмежити глобальне потепління до 1,5 °С, після чого сотні мільйонів людей можуть зіткнутися з посиленням спеки, посухи, підвищенням частоти повеней та бідністю.

На енергетичний сектор припадає чверть світових викидів парникових газів. Основним завданням для виконання цілей Паризької угоди щодо змін клімату на конференції розглядався необхідний перехід від вугілля до відновлюваної енергії, і зробити це необхідно в п’ять разів швидше, ніж це відбувається зараз.

Ще у грудні 2020 року в рамках підготовки до конференції в Глазго відбулося перше засідання Ради з питань енергетики COP26. Рада складається з міністрів та високопосадовців із 21 країни (Україна не входить), а також із лідерів світових міжнародних організацій, зосереджених на глобальному енергетичному секторі. Серед завдань Ради — прискорення глобального переходу від вугілля до чистої енергії, що створить нові робочі місця, принесе користь працівникам і громадам.

Понад 40 країн світу на кліматичному саміті COP26 у Глазго домовилися про поступову відмову від використання вугілля в енергетиці в рамках ініціативи Powering Past Coal Alliance (PPCA). Альянс об’єднує 165 учасників: коаліцію країн, міст, банків і комунальних підприємств, що зобов’язуються поступово відмовитися від вугільної енергії та припинити міжнародне фінансування нових вугільних електростанцій. Розвинуті економіки світу мають відмовитися від вугільної генерації до 2030 року, а економіки, що розвиваються, — до 2040 року. Україна зобов’язалася відмовитись від виробництва електроенергії на основі вугілля до 2035 року. Водночас український енергохолдинг «ДТЕК» приєднався до цієї ініціативи, при цьому компанія зобов’язалася відмовитися від вугільної генерації до 2040 року.

Під час конференції у Глазго було створено Глобальний енергетичний Альянс для людей та планети. Основною місією Альянсу є збільшення інвестицій для переходу до «зеленої» (відновлюваної) енергетики в країнах, що розвиваються, у всьому світі. Заявлено, що протягом наступного десятиліття Альянс прагне алокувати 100 мільярдів доларів державного та приватного капіталу, що вирішуватиме три глобальні проблеми:

  • (1) ЕНЕРГІЯ — охоплення одного мільярда людей надійною відновлювальною енергією;
  • (2) КЛІМАТ — запобігання викидам чотирьох мільярдів тон вуглецю;
  • (3) РОБОТА — створення або покращення 150 мільйонів робочих місць. Цей Альянс є частиною ширшого порядку денного ООН: у 2015 році ООН сформулювало 17 глобальних цілей сталого розвитку до 2030 року.
  • (7) Сьома ціль — «Відновлювана енергія».

Дамілола Огунбій, спеціальний представник Генерального секретаря ООН з питань сталої енергетики, заявила:

Для 759 мільйонів людей без електроенергії та 2,6 мільярдів людей без доступу до екологічно чистих рішень для приготування їжі енергетична бідність є щоденною реальністю, яка впливає на кожен аспект їхньої діяльності. До досягнення сьомої глобальної цілі сталого розвитку менше, ніж за дев’ять років, запуск Глобального енергетичного Альянсу є на часі.

У рамках оголошення про створення Альянсу було представлено дослідження «Трансформація енергетичних систем в енергетично бідних країнах». Таких країн, за підрахунками дослідників, у світі 81. Україна у цьому дослідженні входить до списку країн, що стикаються з певним різновидом енергетичної бідності. Наша держава, за версією дослідників, є країною з доходом нижче середнього та залежною від вугілля (Lower-middle income, coal dependent). Всього країн із такою характеристикою у цьому дослідженні три: Україна, Єгипет та В’єтнам.

Згідно з аналізом енергетично бідні країни в даний час відповідають за 25% глобальних викидів CO2, проте їхня частка глобальних викидів може зрости до 75% до 2050 року. Адже ці країни наразі отримують лише 13% фінансування екологічно чистої енергії, незважаючи на те, що вони представляють майже половину населення світу. У країнах, що розвиваються, планується, дозволено або будується 243 ГВт вугільних електростанцій. За даними дослідників, якщо їх побудувати, вони будуть здатні викинути 38 мільярдів тон CO2 протягом найближчих десятиліть, а це майже дорівнюватиме показнику загальних глобальних викидів в 2020 році.

Щоб змінити цю траєкторію, Альянс передбачив понад 10 мільярдів доларів США, аби зосередитися на переході до відновлюваних джерел енергії. Кидається в очі, що ця сума зовсім невелика, враховуючи кількість країн, яких стосується це питання.

Україна в свою чергу робить значну ставку на ядерну енергетику.

Ядерна енергетика забезпечує понад чверть світової чистої енергії.Протягом останнього півстоліття вона дозволила уникнути понад 70 гігатон викидів парникових газів. Без ядерної енергії багатьом найбільшим економікам світу бракувало б їхнього головного джерела чистої електроенергії.

— сказав у своєму виступі генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гросі.

Нещодавно МАГАТЕ оприлюднило звіти, в яких детально описано роль ядерної науки та технологій в адаптації до зміни клімату і ядерної енергетики у досягненні цілей Паризької угоди та Глобальних цілей сталого розвитку на період до 2030 року.

У рамках конференції міністр енергетики Герман Галущенко провів зустріч із головним виконавчим директором Департаменту гарантування експортних кредитів (UK Export Finance, UKEF) Луї Тейлором. Сторони обговорили підтримку України у диверсифікації джерел постачання палива для НАЕК «Енергоатом» і співробітництво у розвитку маневрової генерації, яка дозволить збільшити частку відновлюваних джерел в енергобалансі України. Атомна генерація є базовою генерацією в Україні — 15 атомних енергоблоків, які виробляють понад 56% електроенергії в країні. Україна планує нарощувати потужності атомної енергетики, будувати нові блоки, розпочинати програму будівництва малих модульних реакторів. Також, за словами міністра, Україна планує збільшення частки відновлюваної генерації до 25%. Тому Україна також на полях конференції в Глазго приєдналася до американської ініціативи Net Zero World і таким чином отримає доступ до розробок 17 наукових лабораторій Міністерства енергетики США для можливої реалізації пілотних проєктів із декарбонізації.

З усього, що відбулося в Глазго, варто зробити кілька висновків, які Україна повинна використовувати для формування чіткої і зваженої позиції у контексті «зеленого» переходу. Насамперед треба розуміти, що розвинуті країни заходу спільно прагнуть змін в енергетиці через призму рятівництва планети. У той же час країни заходу у своїй більшості економічно готові до такого «зеленого» переходу, при цьому зберігаючи свої промислові потужності і, відповідно, економічні преференції.

У згаданому вище дослідженні чітко аналізується ситуація в країнах, що розвиваються, в тому числі й в Україні, а також вбачається наша залежність сьогодні від викопних видів палива у промисловості. У той же час фонд для такого «зеленого» переходу наразі передбачає всього 10 мільярдів доларів, що є мізерною сумою, враховуючи потреби. Тому для нас у цьому «зеленому» переході і амбітному зобов’язанні повної відмови від вугілля до 2035 року треба чітко відстоювати свої позиції на міжнародній арені. Наша енергетична дипломатія має доволі короткий період часу для того, щоб сформувати порядок денний для України і наших, саме наших інтересів, а не інтересів будь-кого іншого, адже нам потрібно розвивати своє виробництво. Зараз в експертних і урядових колах обговорюється питання створення при Президентові або уряді посади уповноваженого з питань енергетики для формування єдиного голосу назовні. Така посада, на нашу думку, яку модель не було б обрано, є нагальною потребою, щоб сформулювати для себе і назовні спільні позиції між усіма гравцями енергетичного ринку, а також довкілля, адже останні події дають зрозуміти: майбутня енергетика без думки про навколишнє середовище вже просто неможлива.

Безсумнівно, Україні необхідно дедалі глибше інтегруватися в процеси «зеленого» переходу, ставати учасницею ініціатив та інвестицій від Глобального енергетичного Альянсу для людей та планети, а також розглядати можливість долучитися до Ради з питань енергетики COP26, особливо з огляду на амбітне рішення відмовитись від виробництва електроенергії на основі вугілля до 2035 року. Також необхідно продовжувати спільний із Молдовою рух до приєднання до європейської єдиної енергетичної системи ENTSO-E, яке заплановано на 2022 рік. Необхідно використати усі наявні можливості умовних рамкок європейської інтеграції, просуваючи свій україноцентричний порядок денний.