Аналіз сучасного стану процесів управління Групи «Нафтогаз»

Найвідомішою державною компанією енергетичного сектору України залишається НАК «Нафтогаз», щоправда, розуміння її структури та принципів управління відоме переважній меншості. Саме для роз’яснення механізмів управління та діяльності елементів Групи НАК «Нафтогаз», котра, без перебільшень, впливає на життя кожного українця, розпочнемо цикл публікацій нашого аналітичного журналу.

Група «Нафтогаз» — найбільша в Україні Група компаній паливно-енергетичного комплексу. Діяльність Групи «Нафтогаз» включає повний цикл, починаючи з розвідки та розробки родовищ, експлуатаційного та розвідувального буріння, зберігання нафти, природного газу, закінчуючи постачанням природного й скрапленого газу споживачам.

Материнською компанією Групи є НАК «Нафтогаз України». Їй підпорядковані сім акціонерних товариств, дев’ять дочірніх підприємств, сім представництв та філій, що повністю належать компанії. Група також включає до свого складу п’ять товариств із часткою НАК «Нафтогаз України» у статутному капіталі від 40% до 100%.

Група «Нафтогаз України» володіє часткою акцій у 39 акціонерних товариствах із газопостачання та газифікації.

Діяльність Групи «Нафтогаз» також поширюється за межі України. У власності Групи є активи у газопостачальній компанії в Арабській Республіці Єгипет. Крім того, Група має власні представництва в Швейцарії (Naftogaz Trading Europe AG) та Королівстві Бельгія (Naftogaz de l’Ukraine).

На початку 2021 року Група публічно представила нову корпоративну стратегію до 2025 року, що має на меті формування майбутнього «Нафтогазу» на трьох бізнес-платформах: «Газовий бізнес», «Постачання кінцевим споживачам» та «Низьковуглецеві бізнеси».

Масштабність та розмаїття завдань, покладених на Групу, вимагають досконалого рівня управління, планування та оцінки. Керівництво Групою «Нафтогаз» здійснюється з материнської компанії особами, що призначаються або обираються Кабінетом Міністрів України.

Саме про них, а точніше про голову правління та саму материнську компанію, йтиметься у першому матеріалі циклу про діяльність Групи «Нафтогаз».

Головна компанія Групи НАК «Нафтогаз України» — материнська компанія Групи «Нафтогаз». Саме НАК «Нафтогаз України», що є власником корпоративних прав у 39 організаціях, утворила два відокремлених підрозділи (філія «Нафтогазобслуговування» АТ НАК «Нафтогаз України» та філія «Центр метрології та газорозподільних систем» АТ НАК «Нафтогаз України»), а також є засновником та власником корпоративних прав Naftogaz Trading Europe AG (Швейцарія) та Naftogaz de l’Ukraine (Королівство Бельгія).

НАК «Нафтогаз України» утворена Кабінетом Міністрів України, що і регулює її діяльність.

Саме до повноважень уряду належить призначення членів правління, у тому числі голови, а також відбір членів наглядової ради.

Правління

Голова правління НАК «Нафтогаз» з 29.04.2021

Вітренко Юрій Юрійович

Член ГО «Клуб енергетики» (Energy Club).

Діяльність Юрія Вітренка до призначення на посаду очільника НАК «Нафтогаз» супроводжувалась скандалами, серед яких і корупційні. Член правління з вересня 2021 року.

 

 

Калугін Маврікій Анісімович

До призначення на посаду в НАК «Нафтогаз» протягом п’яти років працював у ПАТ «Укрнафта» на посадах радника голови правління, заступника голови правління, виконавчого віце-президента з видобутку та переробки. Член правління з вересня 2021 року.

 

 

Бойченко Олена Валеріївна

Директор з управління персоналом та соціальної політики НАК «Нафтогаз України». Член правління з вересня 2021 року.

 

 

 

Чумак Роман Миколайович

Голова казначейських операцій Групи «Нафтогаз», начальник казначейського департаменту НАК «Нафтогаз України». Член правління з вересня 2021 року.

 

 

 

Воловик Владислав Валерійович

Радник голови правління НАК «Нафтогаз України».

Необхідність призначення нових членів правління НАК «Нафтогаз» виникла у вересні 2021 року. Причинами такого рішення стала відставка п’яти вже екс-членів правління (іноземців) НАК «Нафтогаз» за власним бажанням.

 

 

Наглядова рада

Повноваження наглядової ради припинено наприкінці вересня 2021 року за рішенням засновника НАК «Нафтогаз» — Кабінету Міністрів України.

Передісторія вказаного рішення полягає у гарантуванні виплат за трудовими договорами членам правління та незалежним членам наглядової ради НАК «Нафтогаз». Обсяг гарантії сягав 126 мільйонів гривень, незважаючи на відсутність обов’язкового аудиту компанії.

Цікавим є той факт, що здійснення виплат було гарантоване урядом навіть у випадку дострокового припинення ними повноважень. Частина гарантованого преміювання стосувалась, наприклад, колишнього головного виконавчого директора з трансформацій — Отто Ватерландера, котрий вступив у публічну конфронтацію з новопризначеним головою правління Ю. Вітренком.

Ю. Вітренко, процедура призначення якого викликала невдоволення у західних партнерів, став ініціатором звернення до КМУ щодо преміювання топ-менеджерів. Гарантоване фінансове благополуччя членів правління, вірогідно, мало забезпечити їм підтримку новаторського підходу до управління НАК «Нафтогаз». Втім, виходячи з публічної інформації та досить провокативних висловлювань О. Ватерландера щодо стану НАК «Нафтогаз», згоди не було досягнуто.

Беручи до уваги зрозумілі наміри Юрія Вітренка щодо створення власної команди, нарощення впливу над підконтрольними НАК «Нафтогаз» юридичними особами і успішне лобіювання призначення на вакантні посади членів правління та наглядової ради — вилились у досить зручне для нового голови НАК «Нафтогаз» рішення Кабінету Міністрів України.

Так, повноваження Наглядової Ради НАК «Нафтогаз України» покладено на новопризначених (з 27 вересня) членів правління. Відповідне рішення закріплено у Розпорядженні КМУ від 29.09.2021 року № 1187-р.

Вказана Постанова уряду створила вертикаль управління повністю підконтрольну голові НАК «Нафтогаз» Вітренку Юрію Юрійовичу.

Нові активи

Уряд передав НАК «Нафтогаз» шість теплоенергоцентралей (ТЕЦ), що входили до списку об’єктів, які підлягають приватизації.

Слід зауважити, що перші наміри таких дій виникли у 2020 році, але тоді це не вдалося. Усі шість ТЕЦ закінчили 2020 фіскальний рік із боргами перед НАК «Нафтогаз». В управління до НАК «Нафтогаз» об’єкти потрапили після вступу в дію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за природній газ», згідно з положеннями якого відсоткові ставки річних та інфляційні нарахування за борговими зобов’язаннями списуються. Тобто НАК «Нафтогаз» отримав в управління активи, інвестиційна привабливість яких підвищилась.

Передача нових активів під управління НАК «Нафтогаз» викликала незадоволення у Енергетичного співтовариства.

Нові повноваження голови

Юрій Вітренко пролобіював внесення змін до ряду постанов КМУ, що приберуть із публічного та конкурсного простору процес призначення керівників, членів наглядових рад та представників держави у юридичних особах, що перебувають під керівництвом НАК «Нафтогаз», а відсоток власності держави в них становить 50% + одна акція.

Така концентрація управлінської влади довершить систему ручного управління та кругової поруки в Групі НАК «Нафтогаз».

Трирічні контракти

Зважаючи на тенденцію монополізації послуг з постачання газу в інтересах НАК «Нафтогаз» та реальну можливість впливу на кадрові та операційні рішення головою правління, трирічні контракти, що були покликані забезпечувати соціальні інтереси та тарифи, можуть зіграти злий жарт саме з постачальниками.

Виходячи з ринкової ситуації, пропозиція «Нафтогаз Трейдинг» є найбільш економічно вигідною, з точки зору споживача. З точки зору теплокомуненерго, трирічний контракт є вигідним лише для підприємств, заборгованість споживачів перед якими не перевищує 10-12%.

Однією з основних умов погодження договору зі сторони «Нафтогаз Трейдинг» є обов’язковість сплати авансових платежів за майбутні поставки природного газу на рівні, встановленому «Нафтогазом» (варіативна величина).

Система трирічних контрактів активно просувається саме за каденції Юрія Вітренка на посаді голови правління НАК «Нафтогаз». Постачання газу в інтересах 70% учасників ринку — державна монополізація галузі, що відтягує запуск стабільного ринку природного газу в Україні, якого вимагають наші західні партнери.

Монополістичне становище «Нафтогаз Трейдинг» забезпечується урядовими гарантіями компенсації реальної та встановленої вартості енергоносіїв. Приватні компанії не мають такого рівня адміністративної підтримки.

Незважаючи на привабливість, трирічні контракти містять ряд потенційно негативних аспектів для теплокомуненерго, одним з яких є обов’язковий обсяг постачання, порушення умов якого (недобір, перебір) передбачає штрафні санкції — близько 10% від загальної вартості контракту.

Ще однією особливістю договорів є неможливість їх розірвання в односторонньому порядку без сплати штрафних санкцій в інтересах «Нафтогаз трейдинг». А вказане бажання може виникнути, оскільки перегляд ціни на майбутній рік (здійснюється щороку у травні) здійснюється в односторонньому порядку «Нафтогаз Трейдинг», а отже теплокомуненерго будуть змушені виконувати усю сукупність покладених на них обов’язків, включаючи авансування закупівель.

Державна монополізація постачання газу у сучасному вигляді ніяк не сприяє зростанню конкуренції на ринку природного газу та його супутніх галузях (видобуток на території України) саме через відсутність стабільних ринкових відносин.

Аміачні бажання НАК «Нафтогаз»

Наприкінці серпня під час брифінгу голова правління НАК «Нафтогаз» Юрій Вітренко повідомив про наміри виробництва «зеленого» аміаку на потужностях Одеського припортового заводу з подальшим постачанням продукції до Німеччини.

Цікавий крок, адже одночасно із залученням іноземних інвестицій зменшуватимуться логістичні потужності DF Group. Крім того, технологія виробництва «зеленого» аміаку базується на використанні водню різних джерел походження, потреба в якому може пришвидшити розвиток та супутню модернізацію ГТС України.

На жаль, нічого крім намірів щодо вказаного проєкту не помічено, принаймні станом на сьогодні.

Обовязки покладені на НАК «Нафтогаз» у 2021 році

При підготовці до опалювального сезону 2021/2022 та намаганні вирішити проблемні питання, пов’язані з ним, НАК «Нафтогаз» став основою ресурсної опори для тепло- та електрогенеруючих підприємств. Вказаний статус закріплено у ряді рішень.

У липні 2021 року за результатами засідань антикризового енергетичного штабу на НАК «Нафтогаз» було покладено завдання із забезпечення збільшення обсягів закупівлі імпортного природного газу для формування обсягу природного газу (з урахуванням митного складу). Однак жодним пунктом рішення не передбачено створення резервів, а отже додаткових маневрових потужностей в України не буде.

При прийнятті цього рішення уряд розраховував на використання природного газу, що перебуває на території України в режимі «митний склад», незважаючи на те, що він не дає гарантій відсутності цінових спекуляцій із боку кінцевих власників газу.

У серпні поточного року розглядались можливості створення системи закупівлі вугілля для потреб ПАТ «Центренерго» через НАК «Нафтогаз». Тобто Міненерго хотіло залучити НАК «Нафтогаз» до невластивої діяльності на ринку, яка йому невідома, з метою подальшої реалізації електроенергії ПАТ «Центренерго». Міністр Герман Галущенко вважав, що співпраця між НАК «Нафтогаз» та ПАТ «Центренерго» — модель взаємопідтримки, щоправда, вказану співпрацю можна охарактеризувати як схему.

Цікаво також і те, що пропозиція допомоги «Центренерго» виникла перед запланованим на І квартал 2022 року аудитом НАК «Нафтогаз».

Вірогідно, з метою створення резервних обігових коштів 6 жовтня 2021 року уряд погодив Додатковий договір № 20 до Кредитного договору між НАК «Нафтогаз» та АТ «Державний ощадний банк України», кошти якого можуть бути використані для забезпечення діяльності вугільної генерації, а можливі фінансові прорахунки будуть на совісті або в руках зацікавлених осіб.

Ще одним обов’язком НАК «Нафтогаз» на час осінньо-зимового періоду стане закупівля додаткових обсягів природного газу для потреб вугільної генерації.

Ця закупівля передбачена пунктом 5 резолютивної частини Протоколу наради, що відбулась у Міненерго 2.11.2021. Закупівля проводитиметься «за умови забезпечення в достатньому обсязі додаткових джерел коштів». У випадку їх відсутності НАК «Нафтогаз» може використовувати інші способи забезпечення потреб стабілізації енергосистеми.

Висновки

Значимість Групи «Нафтогаз України» для вітчизняної економіки складно переоцінити. Саме тому, як ми зазначали раніше, управління Групи компанії вимагає досконалого рівня управління, планування та оцінки, а не консолідації влади в руках контрольованої головою правління вертикалі. Призначення Юрія Юрійовича Вітренка на посаду голови правління НАК «Нафтогаз» супроводжувалось низкою скандалів та непорозумінь як з боку іноземних партнерів, так і вже колишніх незалежних членів наглядової ради.

Питання щодо призначення Юрія Вітренка розглядалось Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК).

3 серпня Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу НАЗК на рішення Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) щодо скасування припису про незаконність призначення Ю. Вітренка на посаду голови правління НАК «Нафтогаз», а отже Вітренко Юрій Юрійович де-юре мав бути звільнений урядом.

Однак, як ми бачимо, уряд усіляко підігрує «імператорським» амбіціям пана Вітренка, наприклад, прибираючи незручних йому членів наглядової ради та представників правління. Попри фактичне зменшення контролю та присутність розумної опозиції у складі керівництва материнської компанії, а як наслідок і Групи, уряд продовжує роздувати обов’язки та повноваження НАК «Нафтогаз».

Результатом амбітних цілей та прагнень голови правління НАК «Нафтогаз» та акціонера Групи (Кабінету Міністрів України) можуть стати прогнозовані (надмірне використання бюджетних коштів, зростання тарифів та кризи неплатежів) та інші неочікувані негативні наслідки, в першу чергу для України та для кожного українця.