Газ або мазут замість вугілля: кому вигідне нове рішення Уряду

Прийняття рішення щодо переведення вугільних потужностей теплових електростанцій і теплоелектроцентралей на використання природного газу або мазуту — логічний вихід із ситуації з проваленою заготівлею вугілля на опалювальний сезон. Вихід логічний, але не вигідний для України, принаймні з економічної, екологічної та, частково, політичної точок зору, але він зможе стабілізувати енергосистему. Чи все ж таки ні?

08.11.2021 року на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), була опублікувала постанову №2003 «Про погодження Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання)» (далі – «Тимчасовий порядок»).

Коротка характеристика основних елементів забезпечення тимчасових заходів, що запроваджуються постановою:

Основна мета постанови: забезпечити стабільне виробництво електричної енергії на об’єктах, основним ресурсом яких є вугілля.

Альтернативні види палива: газ та мазут для обладнання, що розраховане на їх використання.

Спосіб забезпечення: придбання допоміжної послуги за граничною вартістю до 2500 грн/МВт-год.

Покупець: Національна енергетична компанія «Укренерго».

Продавець: Постачальник допоміжних послуг.

Джерело фінансування: кошти, акумульовані за рахунок підняття вартості тарифу на диспетчеризацію, що встановлюється НКРЕКП.

Аналіз Тимчасового порядку

Пошук альтернатив вугіллю став закономірним результатом проваленої підготовки до осінньо-зимового періоду 2021-2022 років. Діяльність Міненерго сьогодні виглядає як замітання слідів власного «непрофесійного» підходу до стратегічної діяльності, але з преференціями окремим учасникам ринку.

Так, відповідно до ст. 1.2 «Тимчасового порядку», поширюється на постачальників допоміжних послуг (ПДП) та оператора системи передачі (НЕК «Укренерго») та застосовується на осінньо-зимовий період.

Дані з офіційного Реєстру учасників ринку електричної енергії НКРЕКП

Розуміємо, що саме на цих 6 юридичних осіб і буде поширюватись «Тимчасовий порядок» з його додатковим фінансовими надходженнями, адже лише вони містяться в Реєстрі постачальників допоміжних послуг.

Автори ж «Тимчасового порядку» конкретизують, що до допоміжних послуг (що виходять за звичні норми послуг з підтримки частоти) залучатиметься лише обладнання ПДП «основним проєктним видом палива якого є газ та/або мазут» (ст. 1.1. «Тимчасового порядку»). Тобто на ПрАТ «Укргідроенерго» та ДП «НАЕК “Енергоатом”» не поширюватимуться норми тимчасового порядку, принаймні в частині допоміжних послуг. Воно й логічно, адже жодна з цих компаній не використовує ані газ, ані мазут для виробництва електроенергії.

Водночас саме ПрАТ «Укргідноенерго» та ДП «НАЕК “Енергоатом”» фінансуватимуть можливість надання допоміжних послуг (точніше їх закупівлю НЕК «Укренерго»), адже саме виробники є платниками тарифу на диспетчеризацію, що збільшуватиметься для створення бази фінансування придбання допоміжної послуги за граничною вартістю до 2500 грн/МВт-год. Чинний тариф складає 39,41 грн/МВт-год

Тариф на диспетчеризацію — невід’ємна складова частина собівартості виробництва електричної енергії. Незважаючи на звичну пов’язаність собівартості та кінцевої ціни продукції, державні компанії не матимуть фактичної змоги відшкодувати передбачене «Тимчасовим порядком» зростання. Неможливо це через ринкові механізми визначення ціни та регуляторні норми (так звані прайс кепи). Ще одним обмежувальним фактором є регульований тариф на електроенергію для населення.

Таким чином, ПрАТ «Укргідроенерго» та ДП «НАЕК “Енергоатом”», що наразі забезпечують виконання Урядових соціальних програм (ПСО) своїми власними обіговими коштами, фінансуватимуть і допоміжні послуги, що вводяться «Тимчасовим порядком».

У протоколі наради під головуванням заступника міністра енергетики Немчинова Максима Олександровича, що відбулось 02.11.2021, сировина для ТЕС та ТЕЦ (природний газ) постачатиметься НАК «Нафтогаз». За орієнтовними прогнозами для перекриття дефіциту вугілля потрібно використати принаймні 3 мільярдів кубометрів газу.

У підземних сховищах газу України, за останньою інформацією, знаходилось 19, 3 мільярди кубометрів газу. Для стабільного проходження опалювального сезону, за словами Голови НАК «Нафтогаз» Юрія Вітренка, необхідно 17, 5 мільярдів кубометрів.

Враховуючи обсяги, що будуть передані кінцевим власникам до країн Європи — 2, 4 мільярди кубометрів (на сьогодні перебуває в режимі «митний склад») та 3 мільярди кубометрів (перекриття дефіциту вугілля) залишок газу для проходження зимового періоду — 13, 9 мільярдів кубометрів. Не те, що резервів, але й мінімального обсягу недостатньо, а отже доведеться закуповувати за ринковими цінами з «реверсною» націнкою, а це близько 700-800 доларів за тисячу кубометрів. Вартість такої закупівлі коливається в межах 2,5-3 мільярдів доларів.

Саме ця «закупівля» і передбачена пунктом 5 резолютивної частини Протоколу наради, що відбулась у Міненерго 02.11.2021. Закупівля проводитиметься «за умови забезпечення в достатньому обсязі додаткових джерел коштів». У випадку їх відсутності НАК «Нафтогаз» може використовувати інші способи забезпечення потреб стабілізації енергосистеми.

Достеменно невідомо, за якою вартістю або «тарифним планом» НАК «Нафтогаз» постачатиме природній газ для Постачальників допоміжних послуг.

Крім того, саме НАК «Нафтогаз», зможе постачати мазут вироблений АТ «Укргазвидобування» або здійснюватиме поставки мазуту з території Білорусь (виробництва ОАО «Мозырский НПЗ»), використовуючи трубопровід «Прикарпатзахідтранс» (найімовірніше через «посередника», що отримуватиме свій відсоток від закупівлі), що перебуває в керуванні АТ «Укртранснафта».

Це вигідно НАК «Нафтогаз», адже мазуту на складах АТ «Укргазвидобування» достатньо багато, оскільки в травні 2021 року ТЕС та ТЕЦ було заборонено використовувати і газ, і мазут для виробництва електроенергії, а отже і попит знизився. Що ж до трубопроводу — його завантаженість досить низька, і навіть постачання мазуту в режимі імпорту принесе свої дивіденди НАК «Нафтогаз», хоч і спровокує ряд незручних питань до влади.

Усі дії, спрямовані на убезпечення стабільності енергосистеми України під час опалювального сезону, принесуть прибутки приватним компаніям, а не державним активам, що могли б забезпечити аналогічні послуги.

Саме чотири приватні компанії стануть основними постачальниками допоміжних послуг, три з яких входять до складу майже монополіста ринку «ДТЕК». Найцікавіше те, що «ДТЕК» має власні вугільні шахти та проблем із прогнозуванням у них не так багато, як виникає у Міненерго. Однак і «ДТЕК» у 2021 році зіштовхнувся з нестачею вугілля. Компанія намагалася вирішувати цю проблему шляхом імпорту сировини з Польщі, Казахстану та США, але саме рішення НКРЕКП, за поданням Міністерства енергетики України, вирішить сировинну кризу «ДТЕК». Серед активів «ДТЕК», що постраждали найбільше, — Луганська ТЕС, єдиним способом забезпечення стабільної діяльності якої є використання природного газу.

Незважаючи на «екологічність» мазуту у якості палива та кількість шкідливих викидів, Верховна Рада України досі не зобов’язала великі підприємства виконувати норми екологічного законодавства, виключивши підвищення екологічного податку навіть із проєкту закону №5600 (в народі — «антиахметівський»).

Констатуємо, що вугільна криза торкнулась кожного гравця енергетичного ринку, навіть таку машину як «ДТЕК». Але Міненерго знов під егідою убезпечення громадян йде на компроміс і «зливає» кошти з державних компаній (в даному випадку ПрАТ «Укргідроенерго» та ДП «НАЕК “Енергоатом”») для сплати за необхідні енергосистемі допоміжні послуги, що надаватимуться «ДТЕК».

Звісно, що ці гроші будуть повернуті з кишень громадян України, адже ціни зростатимуть у відповідності підвищенню тарифів для виробників. НАК «Нафтогаз» докуповуватиме газ і ці кошти доведеться також відшкодовувати. Тягар фінансових зобов’язань в черговий раз ляже на плечі населення. «Тимчасовий порядок» та усі попередні сумнівні рішення керівництва Міненерго констатують їхній низький рівень професіоналізму або чітку гру в інтересах зацікавлених сторін. Ситуативні способи виходу з кризи необхідні топ-посадовцям для збереження займаних посад та створення образу ефективних менеджерів енергетичної галузі.