Незважаючи на численні законодавчі ініціативи і прийняті державні управлінські рішення, корупція в Україні продовжує залишатися однією з основних загроз національній безпеці та політичній стабільності, утвердженню верховенства права. Корупційна складова присутня в усіх сферах економічної системи країни. Рівень поширеності корупційних проявів дозволяє стверджувати, що корупція проникла і вразила всі державні сектори управління практично без виключення.
Надзвичайно гостро питання боротьби з корупцією постає у державному секторі, що суттєво впливає на подальшу долю держави і її розвиток. Великі приватні капітали сучасної України були сформовані за рахунок несправедливого розподілу суспільних ресурсів. Енергетичний сектор економіки держави перетворився на донора накопичення олігархічного капіталу. На сьогодні енергетична галузь продовжує залишатися найбільш корупціогенною в економіці держави.
14 вересня 2020 року Указом Президента України введено в дію Рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про стратегію національної безпеки України». Стратегія національної безпеки визначає корупцію як основну причину перешкоджання виведення української економіки з депресивного стану, що призводить до нестачі конкуренції й панування монополій в енергетичній сфері та інфраструктурі.
4 серпня 2021 року Кабінет Міністрів України на виконання пункту 66 Стратегії національної безпеки затвердив Стратегію енергетичної безпеки. У цьому документі зазначається, що формування політики в енергетичному секторі тривалий час здійснювалося під впливом політичних сил в інтересах окремих груп впливу. Саме ці групи блокували повноцінний перехід на нові моделі організації енергетичних ринків, зберігали можливості для адміністративного впливу на учасників ринків та діяльність державних підприємств енергетичної галузі незалежно від організаційно-правової форми. Наслідком стала монополізація енергетичних ринків і висока концентрація капіталів під управлінням окремих фізичних та юридичних осіб, зниження прозорої конкуренції. Все це призвело до збільшення заборгованості суб’єктів енергетичних ринків, погіршення технічного стану основних фондів сектору та підвищення вартості енергозабезпечення. Уряд України визначив, що однією із ключових причин проблемного стану енергетичної галузі є політична корупція.
В контексті цього слід звернути увагу на соціологічне дослідження на замовлення аналітичного центру DiXi Group, яке відбулося наприкінці 2020 року, щодо розуміння споживачами стану енергетичної галузі країни. За даними цього дослідження найбільший інтерес в опитуваних викликає інформація про якість послуг енергопостачання та формування тарифів. Майже 80% опитаних українців назвали корупційними тарифи й ціни на енергоресурси, які саме з причин корупції вони сприймають необґрунтованими та завищеними.
Отже, влада і громадяни України одностайні в оцінках і розумінні стану справ в енергетиці та руйнівного впливу корупції на енергетичну галузь.
У Стратегії енергетичної безпеки визначено вісім стратегічних цілей, які мають привести до поліпшення стану в енергетичному секторі, просування в його сталій роботі, демонополізації, створенню конкуренції, оновленню інфраструктури, матеріальної бази, диверсифікації постачання енергоносіїв тощо. Водночас в документі відсутня стратегічна ціль — мінімізувати корупцію в енергетиці. Адже корупція є основною причиною всіх проблем галузі, починаючи з несправедливого тарифоутворення і закінчуючи залежністю від країни-агресора Російської Федерації в необхідних енергоресурсах: природному газі, нафті, вугіллі, а в 2020 році до цього переліку додалася ще й електрична енергія.
У 2019 році після чергових виборів Президента України відбулася зміна не лише політичного середовища, а й масштабні заміни керівників на багатьох підприємствах державного сектору економіки з метою проведення швидких та ефективних реформ і боротьби з корупцією. Результат не забарився: абсолютна більшість підприємств державного сектору економіки енергетичної галузі вже через рік зазнали багатомільярдних збитків.
Так, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка у 2019 році заробила 9,9 мільярдів гривень прибутку, у 2020 отримала майже 37 мільярдів гривень збитків; Національна енергетична компанія «Укренерго», яка в 2019 році мала прибуток близько 2 мільярди гривень, в 2020 році отримала 27,5 мільярдів гривень збитків; державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в 2019 році заробило 3,8 мільярдів гривень прибутку, в 2020 отримало 4,8 мільярдів гривень збитків, причому за висновками незалежного аудитора — товариства з обмеженою відповідальністю «BDO», яке перевіряло фінансову звітність державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за 2020 рік, — розмір збитків занижений державною компанією на 3,3 мільярди гривень і насправді становить 8,1 мільярдів гривень.
У 2020 році всі вугледобувні підприємства отримали 4,2 мільярди гривень сукупних збитків, а це 46 державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України. Натомість за результатами 2019 року ці компанії відзвітували про 3,6 мільярди гривень прибутку.
Слід зазначити, що на ці результати також вплинуло поширення у світі гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яке призвело до карантинних заходів і зменшення енергоспоживання.
Водночас лише у ситуації з державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» детективи Національного антикорупційного бюро України у другій половині 2020 року розпочали три кримінальні провадження, пов’язані з тим, що його службові особи реалізовували електричну енергію за заниженими цінами (нижче собівартості) на користь трейдерів — приватних посередників наближених до олігархічних груп, які в подальшому отримували надприбутки. За фабулами цих кримінальних проваджень йдеться про мільярдні збитки для державного підприємства, яке оперує публічними коштами. Тобто в контексті цього варто підкреслити, що завдана державному підприємству шкода є шкодою суспільним інтересам, оскільки державне підприємство оперує публічними коштами.
У серпні 2020 року та в березні 2021 року Національне агентство з питань запобігання корупції України винесло два приписи тимчасовому виконуючому обов’язки керівника державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про порушення Закону України «Про запобігання корупції». Проте, незважаючи на цілий ряд зловживань, які розслідують компетентні органи, приписи Національного агентства з питань запобігання корупції, жодних кадрових змін на вказаному стратегічному підприємстві не відбулося. Вже майже два роки атомним монополістом України керує не призначений за встановленою процедурою президент, а тимчасово виконуючий його обов’язки.
У 2018 році Антикорупційна мережа для країн Східної Європи та Центральної Азії (АКС) Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) провела в Україні моніторинг державного сектору управління. За результатами моніторингу було прийнято звіт «Антикорупційна реформа в Україні: “Запобігання та боротьба з корупцією на державних підприємствах”».
Сам звіт представляє системний, глибоко пропрацьований документ, в якому надаються практичні і конструктивні рекомендації, які на думку міжнародних експертів суттєво підвищать питання ефективності управління державними підприємствами та знизять корупційне середовище в державному секторі управління. Як зазначили експерти в Резюме: «Належне управління державними підприємствами в Україні є першою умовою, необхідною для усунення широко розповсюдженої корупції та закриття прогалин, які дозволяють це зробити. Рік 2014 був прийнятий за базовим сценарієм, оскільки з того ж року корупція та власні інтереси нарешті були визначені українським Урядом як значний фактор нестачі діяльності державних підприємств, і Уряд оголосив про свій чіткий намір очистити його».
У звіті зазначено, що Україна не має єдиної спеціалізованої та централізованої структури власності, яка відповідає за постійне професійне управління державними активами. Замість цього в даний час існує понад 85 суб’єктів управління, які функціонують як автономні центри управління та не можуть працювати за державною координованою політикою власності. З цього приводу була надана рекомендація упорядкувати законодавчу базу, яка регулює управління та діяльність державних підприємств, забезпечити, щоб операційна практика державних підприємств відповідала загальноприйнятим корпоративним нормам. Зокрема, через високий ризик корупції необхідно перетворити усі унітарні підприємства в акціонерні товариства або інші широко використовувані корпоративні форми, повністю виключаючи форми, які притаманні виключно підприємствам із державною часткою.
Також була надана рекомендація скасувати право державних органів на відбір та призначення генеральних директорів та інших керівників державних підприємств, які дозволяють спостережним радам це робити через прозорий та професійно-орієнтований механізм відбору; забезпечити ізоляцію керівників від зовнішнього тиску та втручання у щоденні операції державних підприємств.
Однак, державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на сьогоднішній день не лише не корпоратизовано, а навіть не має спостережної ради. Органом управління атомного монополіста сьогодні є Кабінет Міністрів України.
Ситуація в «Енергоатомі», зміна голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» влітку 2021 року, намагання змінити голову правління в публічній акціонерній компанії «Укргідроенерго» вказує на те, що дані рекомендації попри взяті на себе зобов’язання не виконуються Урядом України. Більш того, дії органів державної влади суттєво суперечать принципам корпоративного управління.
Таким чином, відсутність демонстрації лідерства вищого органу виконавчої влади у питаннях протидії і запобігання корупції фактично перетворює ці надважливі процеси формалізовані у законах на «paper laws» (паперові закони), тобто недіючі норми.
Тому найважливішим завданням держави є впровадження дієвої антикорупційної політики, яка, в першу чергу, буде мати ефективні превентивні механізми для зниження рівня корупції в державі і суспільстві, встановлення системних запобіжників, а також створення постійно діючих інструментів формування ставлення нетерпимості в суспільстві до корупції. Всі ці процеси неможливо реалізувати без політичного тону зверху та лідерства правлячої еліти.
Колись легендарний Лі Куан Ю, прийшовши до влади, почав розчищати «авгієві стайні» в Сінгапурі — на той момент одній з найбільш корупційних країн у світі. Він не лише посадив двох своїх друзів за корупційні злочини, а й почав вводити навчальні антикорупційні програми в школах і дитячих садочках. Діти, які були навчені, що таке добре й що таке погано, коли чули розмови своїх батьків або бачили їхні дії, які суперечили вже сформованому дитячому антикорупційному стереотипу, задавали своїм батькам незручні питання. У суспільстві було створено антикорупційну синергію, коли верхи і низи діяли назустріч одне одному, створюючи турбулентне середовище для корупції. Безумовно, до цього варто додати ще лібералізацію ринку, чіткі та взаємовигідні правила гри, запровадження принципу «win to win» (безпрограшна гра). Все це зводиться до розуміння бачення власного розвитку та синергічних дій правлячої еліти і суспільства.
В Україні органом, який покликаний формувати державну антикорупційну політику, є Національне агентство з питань запобігання корупції. Але Національне агентство не здатне собою підмінити всі органи влади України, і особливо вищі органи влади: Президента України, Уряд України, Верховну Раду, Конституційний і Верховний Суди. Його задача — формування антикорупційної політики, в той час як реалізація цієї політики залежить від усього суспільства, а в першу чергу, від органів державної влади, які фактично мають виступати законодавцями моди в цьому питанні. Адже на сьогодні корупція — не лише формалізоване правопорушення, а спосіб мислення, спосіб життя, елемент політичної, адміністративної і побутової культури та традиції. Тому саме формування моральних цінностей є необхідним елементом антикорупційної культури.
В останні роки в Україні сформована цілісна архітектура антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції. У всіх органах державної влади і місцевого самоврядування, а також на державних підприємствах створено підрозділи з протидії і запобігання корупції. Водночас рівень корупції в Україні помітно збільшується, і особливо це стосується політики.
Таким чином, лише коли вищі органи державної влади демонструватимуть антикорупційну культуру в суспільстві, безумовно виконуватимуть закони і впроваджуватимуть етичні стандарти, можна буде очікувати відчутного зменшення рівня корупції в Україні.
