Національний регулятор у сфері телекомунікацій – демократичний орган чи елемент «поліцейської» країни?

Національний регулятор у сфері телекомунікацій – демократичний орган чи елемент «поліцейської» країни?

З нового року в Україні утвориться національний регулятор у сфері телекомунікацій. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку, (далі — Національна комісія) замінить собою Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ). Проєкт закону України № 6055 «Про Національну комісію» від 14.09.2021 прийнято Верховної Радою України 16 грудня 2021 року. Прийняття цього законопроєкту має забезпечити Україні своєчасне (до кінця 2021 року) виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом у сфері телекомунікацій та мобільного зв’язку.

Згадаємо обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку» № 6055, які наведені у пояснювальній записці до цього законопроєкту.

«Ст. 1 — проєкт закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку” (далі — проєкт закону) розроблено народними депутатами членами Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації відповідно до Доповнення XVII-3 “Правила, що застосовуються до телекомунікаційних послуг” Угоди про Асоціацію…»

Редакція журналу вже розглядала положення, Доповнення XVII-3 (далі —Доповнення), яке містить у собі європейські вимоги до національних регуляторів відповідно до існуючих Директив Євросоюзу. Ці Директиви мали стати базою для законопроєкту № 6055. Втім, окремі делеговані повноваження Національної комісії прямо або опосередковано не відповідають вимогам Доповнення, а саме:

  1. Пункт «м» ст. 7 — розроблення та подання на затвердження до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо розмірів плати за видачу, переоформлення, продовження строку дії ліцензії на користування радіочастотним спектром;

Таке формування регуляторних функцій у Національної комісії не відповідає в повній мірі Директиві № 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року «Про доступ до, та з’єднання з, електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення (Директива Доступу)» із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року.

Політика та фінальне слово у ціноутворенні на дозволи, ліцензії та користування радіочастотним ресурсом залишаться в компетенції Кабміну. Тож, якщо Кабмін вирішить наповнити державний бюджет за рахунок підвищення цін на радіочастоти, нас очікує еквівалентне зростання цін на мобільний зв’язок у незалежності від обґрунтувань Національної комісії. У реаліях нашої країни це створює потенційний корупційний ризик.

Йдемо далі:

  1. Пункт «і» ст. 7 — встановлення критеріїв для віднесення радіообладнання до такого, що заборонено до ввезення та застосування в Україні, прийняття рішень про віднесення певних видів або типів радіообладнання до такого, що заборонено до ввезення та застосування в Україні;
  2. Пункт «ї» ст. 7 — участь у визначенні необхідності проведення вивільнення або обмеження користування радіочастотним спектром;

Згадаємо законопроєкт № 6138. Як ми вже зазначали, його цілями стане регулювання обігу мобільних терміналів в Україні та прив’язка паспортних даних до сім-карти. З огляду на запропоновані у законопроєкті № 6055 види діяльності, а саме пункти «і» та «ї» ст. 7, можна дійти висновку, що, окрім регуляторних функцій, доповняться ще й функцій контролю, обмеження та заборони.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

З огляду на положення Директиви № 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року «Про доступ до, та з’єднання з, електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення (Директива Доступу)» із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року, національний регулятор у секторі електронних комунікацій накладає на операторів, які виявлені як такі, що мають значний ринковий вплив, зобов’язання відносно:

  • доступу до, та використання окремих мережевих засобів;
  • цінового контролю оплати за доступ до мережі та з’єднання, включаючи зобов’язання щодо вартісної орієнтації.

Отже, хоча функції контролю й передбачені в цій Директиві (у порівнянні з законопроєктом № 6055), вони відрізняються за суб’єктивною стороною та в об’єктах контролю. Розбіжність полягає в тому, що згідно з Директивою, саме оператор зв’язку отримує зобов’язання від Національної комісії на здійснення діяльності із надання, обмеження або заборони доступу до мережевих засобів (тобто телефонів), а пункт «і» ст. 7 законопроєкту наділяє Національну комісію повноваженнями на здійснення такої діяльності.

Висновок

Прийняття проєкту закону України № 6055 наприкінці 2021 року зумовлено необхідністю дотримання термінів виконання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом саме в частині двосторонніх змін у Доповненні XVII-3 «Правила, що застосовуються до телекомунікаційних послуг», які прийняті 22.11.2021 на засіданні Комітету асоціації у торгівельному складі в Брюсселі. Наділення Національної комісії повноваженнями за межами Доповнення зменшує рівень її незалежності та збільшує залежність від чинного політичного вектору, а це потенційно зумовлює корупційні ризики.