Форпости цифровізації України

Форпости цифровізації України

Цифрова трансформація – нативний результат успішного розвитку IT галузі в нашій країні. Описувати процеси цифрових трансформацій можна досить широко, адже вони об’єднують у собі багато рівнів, починаючи від базової «хардверної» інфраструктури, закінчуючи кінцевим інтерфейсом, з яким взаємодіятиме користувач «трансформованого» продукту.

У своїх статтях я не ставлю за мету суб’єктивно оцінювати роботу конкретних керівників, команд або їх рішення з питань діджиталізації. Я хочу проаналізувати інституційні структури та механізми управління цією системою, адже їх правильна побудова та циклічна взаємодія може надалі ефективно використовувати будь-яка людина, яка прийшла до влади. Тому, дуже важливо на початковому етапі цифрової трансформації в Україні створити якісні інструменти для координації всієї галузі IT.

Раніше навіть не міг подумати, що мені, як затятому «гуманітарію» пощастить взаємодіяти з технологічною сферою, IT-шним сленгом і постійним он-лайн спілкуванням!

Вивчаючи історію IT, наочно проглядаються відмінні риси, такі як швидкість становлення процесів, можливість пристосування та диверсифікація ресурсів. Такі ознаки є драйверами конкурентного еволюційного розвитку. В результаті, щоб не стати пережитком історії, доводиться від цієї еволюції не відставати)).

Для тих, хто з IT рідко стикався, буде відчуття що в Україні, поряд з нами, начебто в паралельній реальності 30 років розвивався окремий світ, який зараз «виринув» і перетворюється на одну із найбільших сфер економіки! У різні періоди історії потрібні різні професії. Як 15 років тому популярними були юристи та економісти, так і зараз айтішні спеціальності чи стартапери! (прим. У будь-якому випадку, найбільших висот зазвичай досягали ті, хто дійсно займається своєю справою не тільки через його популярність, але також і за покликанням, навіть не дивлячись на тимчасові проблеми в галузі (типу зарплат по 200 $ в IT в 2000-х).

Сферу IT вже неможливо розглядати як окрему галузь економіки, яка за фактом проникла у всі сфери суспільного життя, економічних процесів і стає просто інструментом функціонування державних систем в цілому.

До 2019 року галузь інформаційних технологій була успішним прикладом того, як окремий напрям ефективно розвивається з мінімальним втручанням держави. Зараз ситуація значно змінилася і Мінцифри вже два роки активно відіграє нішу першого держрегулятора IT-галузі. У багатьох причетних, звичайно ж, відрізняються погляди на його діяльність і це нормально, різні емоції та очікування, протилежні реакції на нові ініціативи. Але і причини у всіх різні: комерційні, ідеологічні, політичні та багато інших. Водночас, більш важливе питання, а чи ефективна система управління цифровою трансформацією саме в такому вигляді?

Міністерство цифрової трансформації України дає достатньо комунікації за всіма її проектами, нововведеннями, партнерами і навіть про проблеми та протистояння. Справді, новостворений орган відрізняється на краще своїм нестандартним підходом, клієнтоорієнтованістю, відкритістю та темпами роботи!

На жаль, в макроекономічному масштабі, тільки через декілька років  стане зрозуміло, чи буде ІТ-індустрія за допомогою цього інструмента «працювати» на великих гравців (як іноді відбувається в промисловості або аграрній сфері), або Мінцифрі вдасться створити необхідні механізми для дотримання балансу галузі та успішного розвитку середнього класу.

Чому важливим варто відзначити саме середній клас? Багато представників ІТ, які працюють в якості ФОП (як у складі компаній, так і незалежно), становлять вагому частину ринку та є базисом його кадрового розвитку. На даний момент в Україні функціонує близько 180 тис. ФОП у сфері ІТ, які сплачують як мінімум єдиний соціальний внесок (ЄСВ) та пенсійний збір. І за цими мінімальними підрахунками (без врахування зарплатних відрахувань та військового збору) зазначена категорія бізнесу за рік сплачує податків на суму понад 2,8 млрд. грн., що відповідає відрахуванням компанії Google в Україні (26 місце в рейтингу найбільших платників полдатків).

Відповідно, дуже важливо налагодити правильну та стабільну взаємодію не тільки з технологічними гігантами галузі, але і з децентралізованим «угрупуванням» середнього класу, яке замість старих профспілок зараз використовує не завжди ефективний формфактор «громадських організацій», як свого представницького суб’єкта. Над цим ще варто поміркувати.

Хотів би торкнутися питання про цифрову трансформацію не тільки з єдиного центру, а й у галузевому (профільному) варіанті.

Після створення Мінцифри, інші міністерства актуалізували напрями цифрової трансформації і деякі з них дійсно рухаються не гірше за цифровий орган.

Як приклад, у Міністерстві інфраструктури сформовано чималий пул проектів та забюджетовані ресурси під їх реалізацію. Зокрема, у роботі понад 10 з них, пов’язаних із цифровізацією транспортної галузі. Окрім транспортного порталу електронних послуг та єдиного е-квитка SmartTicket, це перший державний платіжний сервіс PayGovUA, галузева система кіберзахисту i-Cyber, автоматизована система оплати проїзду АСОП, цифрова стратегія Мінінфраструктури, проект цифрової модернізації кампусу відомства Digital Tower, IT-стратегія Укр впровадження системи автоматизації та обробки заявок на безпілотні польоти, Tolling-системи та ін.

Також, під Мінінфраструктури з 2018 року відновлено роботу державного підприємства «ГАЛУЗЕВИЙ ЦЕНТР ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ», на який покладено функцію діджиталізації.

Відповідно, у галузевих Міністерств більше фінансового ресурсу, при грамотному використанні якого, проекти цифрових трансформацій можуть бути дійсно більш масштабними. Як приклад, лише на два такі проекти, як автоматичний габаритно-ваговий контроль “Weigh-in-Motion” та “Камери для автофіксації правопорушень” за останні кілька років виділено понад 660 млн. грн. (майже річний бюджет Мінцифри).

З точки зору фінансів, успішний «кейс» автоматизованої фіксації перевищення швидкості від МВС. Незважаючи на критику з приводу завищеної вартості одиниці камери, їх встановлення та обслуговування, результати в короткостроковій перспективі виявилися кращими, ніж багато хто очікував. Не в останню чергу, звичайно, завдяки «швидкісним» водіям, але все ж таки, цифри неупереджені. Реально сума штрафів значно перевищила вкладені кошти.

В результаті отримані успіхи дали можливість МВС аргументувати збільшення витрат на встановлення камер. З урахуванням планів до 2024 року вони планують освоїти понад 1 млрд. грн. в цьому напрямі. Тому, якщо в інших органах активізуються аналогічні масштабні цифрові проекти, для Мінцифри дуже важко буде конкурувати з профільними відомствами за нові напрямки роботи.

Але, концептуально, такої конкуренції не повинно бути. На мій погляд, роль Мінцифри має сформуватися більше як джерела інновацій та драйвера цифрових змін, насамперед у тих напрямках, де профільні органи самі не справляються. Надалі питання масштабування чи ефективного використання вже залежить безпосередньо від бенефіціара впроваджених цифрових рішень.

На даному етапі Мінцифри виконує роль третьої незаангажованої особи та зі свого боку бачить ті можливості чи проблеми, які не бачать (або «не хочуть», «не можуть» бачити) профільні відомства.

Як новий інститут влади в Україні, Міністерство цифрової трансформації дійсно показало свою необхідність, так само, як і інші подібні структури з цифрової трансформації за кордоном.

Рано чи пізно, як і попередні органи з «індустріалізації» у минулому, Мінцифри, швидше за все, «вбудується» в усі профільні напрямки та стане їх складовою. Але, дуже цікаво, які системні зміни вона з собою додасть? Про це напишу наступного разу).